БРИД — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. briďъ, спочатку «гострий,кислий,огидний», потім «негарний, бридкий, поганий», bridъkъ «тс.», що, як і briti «брити», brudъ, зводяться до іє. *bher«різати чимось гострим», *bhr(e)i-;

споріднені з ав. pairi-brnīaiti «обрізувати», лтс. brĩdinât (brĩdinêt) «загрожувати, лаяти», brĩdêt «застерігати, страшити»;

мало переконливе припущення (Machek ESJČ 73; Hujer IF 44, 226228; Noha ZfSlPh 5, 212; Niedermann IF 37, 145–147) про слов’янську метатезу r під впливом псл. *soldъkъ і про зв’язок псл. bridъkъ (‹*bidrъkъ) з гот. baitrs «гіркий», нвн. bitter, англ. bitter «тс.»;

зв’язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7–8, 69–70) не доведений;

укр. [брида́к, брида́ль, брида́с], очевидно, виникли під впливом польської мови;

р. [бри́да] «докучлива, набридлива людина», [бридко́й] «різкий, пронизливий (вітер)», [брыд] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [бры́дкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий», бр. бры́дкі, бры́да, др. бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридыи «жорстокий», п. brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», brzydki «бридкий», [brzydak], ч. břid, břitký «гострий», břiditi «псувати, робити негарно, бридко, гидко», слц. briď «бруд, огида», болг. бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер), схв. брȕдак «гострий, різкий», бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. brid «гострота», слн. brídek «різкий, гіркий», bridéti «бути гострим; свербіти», стсл. бридъкъ «гострий»;

можливо, пов’язане з [брідня́вий] «грузький, заболочений»;

може бути зіставлене і з бридки́й, брид;

не зовсім ясне;

псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;

споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;

похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];

чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;

р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;