БЛУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Bléndrahmen «підрамник» є складним словом, утвореним з основ дієслова blénden «затуляти, маскувати, засліплювати», спорідненого з дангл. blendan, стсл. блѫдити, укр. блуди́ти, і іменника Ráhmen «рама»;

п. blejtram «підрамник; рама для виготовлення ікони»;

не зовсім ясне;

можливо, походить від нвн. blind «сліпий», Blínder «тс.» (іменник), спорідненого з дангл. blendan «засліплювати», псл. blǫditi, укр. блуди́ти;

може бути зіставлене і з бле́ндати «швендяти, плентати ногами»;

псл. blǫdъ, blǫdi ti ‹ *blond- пов’язане чергуванням голосних з основою blęd-(‹*blend-), збереженою в слові блядь;

споріднене з лит. blandýti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandѝs «мутний, темний», дісл. blunda «закривати очі» та ін;

р. блуд, блуди́ть, бр. блуд, блудзі́ць, др. блудъ, блудити, п. błąd «помилка», błądzić «помилятися; блукати», ч. blud, blouditi «заблудитись», слц. blud, blúditi, вл. нл. błud «помилка, божевілля», вл. błudźic «блукати», нл. błuźiś «тс.», полаб. Blǫdål «блудив», болг. [блъда́я, блъда́], м. блада «маячить, говорить з гарячки», бланда «блукає», блуд, блуди, схв. блŷд «розпуста», блу́дети «блукати», блу́дити «блудити», слн. blód «розпуста», blóditi «блукати», стсл. блѫдь «розпуста», блѫдити «блукати; блудити»;