БУ — ЕТИМОЛОГІЯ

бука́шка «сонечко, Coccinella impustulata» (ент.)

очевидно, запозичення з російської мови;
р. бука́шка «комашка», [бука́ра, бука́тка] «тс.», [бу́ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бу́ка] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bovinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [бу́кати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»;
менш переконливе пов’язання р. бука́шка безпосередню з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235–236);
виведення укр. [бука́шка] від [бука́та] «кусок, скибка», [бука́тка] «тс.» (Crânjală 226) помилкове;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ка «комашка» білоруська
buk «тс.» нижньолужицька
bąk «овід, ґедзь, Tabanus bovinus» (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) польська
бука́шка «комашка» російська
бука́шка російська
бу російська
бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)» українська
бука́шка «кусок, скибка» українська
buk чеська
bunk чеська
бука́ра «тс.» ?
бука́тка «тс.» ?
бу́ка «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник» ?
buk «тс.» ?
бук «глухий звук, гул, гудіння» ?
бука́тка «тс.» ?

буті́ти «глухо ревіти, мукати; гудіти, глухо кричати»

[бу́тря] (орн.) «водяний бугай, Botaurus stellaris L.» Я;
очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку бу;
р. [бу́тень] (орн.) «бугай»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́тень «бугай» (орн.) російська
бу ?

буя́ти «букати, кричати: бу

похідне утворення від бу, очевидно, уподібнене до бле́яти, можливо, також до буяти1;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу ?
бле́яти ?
буяти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України