ІЛЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
Ілля́
֊ р. Илья́, ст. Илия́, бр. Ілья́, Ілья́ш, др. Илия, п. Eljasz, ч. слц. Eliáš, ст. Неlіáš, болг. Илѝя, м. Илија, [ Илкo], схв. Илиј, слн. Elija, стсл. Или, Єллĭѧ, Иєлиѧ;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Ἡλίας походить від гебр. Ἐliāhū (із складання форм elohim і Jahve) (букв.) «сила божа» або ж «мій бог Єгова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ели́я
(1627)
Ила́ш
Илі́ш
Илія
Илю́сь
Илю́ха
Ілько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ἐliāhū «сила божа» (із складання форм elohim і Jahve)(букв.) | гебрайська |
| Ἡλίας | грецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України