ІКА — ЕТИМОЛОГІЯ
беши́ха «інфекційне запалення шкіри»
запозичення з східнороманських мов;
молд. Беши́ка (бэши́кэ) «міхур, пухир», рум. Băsícă (beşícă) «тс.» походять від лат. *bessica (‹vēsīca) «сечовий міхур, пухир», яке пов’язується з дінд. vastíh «сечовий міхур», vaniṭṣhuḥ «пряма кишка», лат. venter «живіт»;
в українській мові кінцевий компонент – іка уподібнився до суфікса -иха (пор. пов’язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех);
форма беше́ги, можливо, зумовлена впливом з боку іншого запозичення – бете́га «хвороба»;
р. [беши́ха] «запалення шкіри; пухир, ґуля, опух», п. [beszycha, beszyga] (з укр.), схв. бе́шика «міхур»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беш
беше́ги
«збудники якоїсь хвороби»
беши́ґа
беши́шник
«тс.»
биши́ґа
биши́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vastíh «сечовий міхур» | давньоіндійська |
| *bessica «сечовий міхур, пухир» (‹vēsīca) | латинська |
| venter «живіт» | латинська |
| Беши́ка «міхур, пухир» (бэши́кэ) | молдавська |
| beszycha (з укр.) | польська |
| beszyga (з укр.) | польська |
| беши́ха «запалення шкіри; пухир, ґуля, опух» | російська |
| Băsícă «тс.» (be$şícă) | румунська |
| бе́шика «міхур» | сербохорватська |
| vaniṭṣhuḥ «пряма кишка» | ? |
| іка (пор. пов’язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех) | ? |
| иха (пор. пов’язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех) | ? |
| беше́ги | ? |
| бете́га «хвороба» | ? |
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aēiti «іде» | авестійська |
| іці́ | білоруська |
| ісці́ | білоруська |
| іду́ | білоруська |
| и́да | болгарська |
| hić (j)du | верхньолужицька |
| (j)du | верхньолужицька |
| du | верхньолужицька |
| iddja «йшов» | готська |
| ει˜σι «піде» | грецька |
| ἵμεν «підемо» | грецька |
| éti «тс.» | давньоіндійська |
| imáh «ідемо» | давньоіндійська |
| ити́ | давньоруська |
| it «тс.» (īre «йти») | латинська |
| īre | латинська |
| iêt «тс.» | латиська |
| eĩti «іти» | литовська |
| иде | македонська |
| ait | полабська |
| áidǫ | полабська |
| iść | польська |
| idę | польська |
| (j)ić | польська |
| (j)ici | польська |
| (j)iti | праслов’янська |
| *ei-tei | праслов’янська |
| *jьdǫ | праслов’янська |
| *ĭd- | праслов’янська |
| jadǫ | праслов’янська |
| jati | праслов’янська |
| jaxati | праслов’янська |
| bǫdǫ | праслов’янська |
| byti | праслов’янська |
| ēit «іде» | прусська |
| идти́ | російська |
| идти́ | російська |
| итти́ | російська |
| иду́ | російська |
| ùсти | сербохорватська |
| ùти | сербохорватська |
| ùћu | сербохорватська |
| ísť | словацька |
| idem | словацька |
| інti | словенська |
| ídem | словенська |
| ити | старослов’янська |
| идж | старослов’янська |
| yäš «іде» | тохарська А |
| ymäs «ідемо» | тохарська В |
| ї́ду | українська |
| ї́хати | українська |
| бу́ду | українська |
| бу́ти | українська |
| істи́ | українська |
| *ід-ти | українська |
| иду́ | українська |
| jíti | чеська |
| jdu | чеська |
| üдēм | ? |
к (прийменник з дав. в.)
остаточно не зʼясоване;
реконструювалось (Brugmann Grundriss II 2, 855; Bern. I 658; Фасмер–Трубачев II 146–147; Sławski III 290–293; Machek ESJČ 232) псл. *kъt, яке зіставлялося з дінд. kam «задля, ради»;
повʼязується також (Веnveniste BSL 52 XIII; ESSJ Sl. gr. І 105–106) із согдійським (іранським) kw-ku «до», яке ототожнюється з ав. kū «де», псл. kъ-de «тс.»;
р. к, ко, бр. к, ст. ко, ку, др. къ, п. слц. нл. k, ku, ч. вл. k, ke, [ku], полаб. ků, болг. к, кък, към, м. [куму], схв. к, кȁ, ст. г, [x, кȁк, ку], слн. k, h, стсл. къ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
oк
ґ
ґy
«тс.»
ік
ку
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kū «де» | авестійська |
| к | білоруська |
| ко | білоруська |
| ку | білоруська |
| к | болгарська |
| кък | болгарська |
| към | болгарська |
| k | верхньолужицька |
| ke | верхньолужицька |
| ku | верхньолужицька |
| kam «задля, ради» | давньоіндійська |
| къ | давньоруська |
| куму | македонська |
| k | нижньолужицька |
| ku | нижньолужицька |
| ků | полабська |
| k | польська |
| ku | польська |
| *kъt | праслов’янська |
| kъ-de «тс.» | праслов’янська |
| к | російська |
| ко | російська |
| к | сербохорватська |
| кȁ | сербохорватська |
| г | сербохорватська |
| x | сербохорватська |
| кȁк | сербохорватська |
| ку | сербохорватська |
| k | словацька |
| ku | словацька |
| k | словенська |
| h | словенська |
| къ | старослов’янська |
| k | чеська |
| ke | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України