ІГНАТ — ЕТИМОЛОГІЯ

Гнат

через старословʼянську мову запозичено з грецької;
сгр. ’Ιγνάτιος походить від слат. Ignatius, остаточно не зʼясованого;
тлумачиться як повʼязане з лат. ignotus «незнаний, невідомий». похідним від ignosco «не знаю» (Суперанская 78), з лат. ignatus «не народжений» (?) (Петровский 118) або з лат. ignis «вогонь» (Илчев 219);
р. Игна́т, Игна́тий, бр. Ігна́т, Ігна́цій, др. Игнатий, п. Ignacy, ч. слц. Ignac, болг. Игна́т, схв. Игнат, Игњат, Игнāц, Ignacij, слн. Ignacij, стсл. ИГЪNАТИИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Гнатко
Игнатіи (1414)
Игнатка (1378)
Игнатъ (1419)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ігна́т білоруська
Игна́т болгарська
Игнатий давньоруська
ignotus «незнаний, латинська
ignatus «не народжений» (?)(Петровский 118) латинська
ignis «вогонь» латинська
Ignacy польська
Игнат сербохорватська
'Ιγνάτιος середньогрецька
Ignatius середньолатинська
Ignac словацька
Ignacij словенська
ИГЪNАТИИ старослов’янська
Игна́тий українська
Ігна́цій українська
Игњат українська
Игнāц українська
Ignac чеська
ignosco «не знаю» ?
Игна́т ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України