ІГНАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
Гнат
через старословʼянську мову запозичено з грецької;
сгр. ’Ιγνάτιος походить від слат. Ignatius, остаточно не зʼясованого;
тлумачиться як повʼязане з лат. ignotus «незнаний, невідомий». похідним від ignosco «не знаю» (Суперанская 78), з лат. ignatus «не народжений» (?) (Петровский 118) або з лат. ignis «вогонь» (Илчев 219);
р. Игна́т, Игна́тий, бр. Ігна́т, Ігна́цій, др. Игнатий, п. Ignacy, ч. слц. Ignac, болг. Игна́т, схв. Игнат, Игњат, Игнāц, Ignacij, слн. Ignacij, стсл. ИГЪNАТИИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Гнатко
Игнатіи
(1414)
Игнатка
(1378)
Игнатъ
(1419)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Ігна́т | білоруська |
Игна́т | болгарська |
Игнатий | давньоруська |
ignotus «незнаний, | латинська |
ignatus «не народжений» (?)(Петровский 118) | латинська |
ignis «вогонь» | латинська |
Ignacy | польська |
Игнат | сербохорватська |
'Ιγνάτιος | середньогрецька |
Ignatius | середньолатинська |
Ignac | словацька |
Ignacij | словенська |
ИГЪNАТИИ | старослов’янська |
Игна́тий | українська |
Ігна́цій | українська |
Игњат | українська |
Игнāц | українська |
Ignac | чеська |
ignosco «не знаю» | ? |
Игна́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України