ІВО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
і́ва «верба козяча, Salix caprea L.»
псл. iva «верба»;
споріднене з лит. ievà «черемха; крушина», лтс. iẽva «черемха», двн. īwa «тис», свн. снн. īwe, нвн. Eibe, прус. iuwis, кімр. ywen, дангл. īw, дісл. ӯr «тс.» (змішування назв верби, черемхи й тису зумовлене, очевидно, схожістю червонуватої деревини цих рослин), гр. ὄα, οἴη «горобина», вірм. aigi «виноградник»;
виведення праслов’янської форми з германської (Schrader Reallexikon І 224–225; Vaillant RÉS 22, 192–193) не має достатніх підстав;
непереконливе також заперечення (Machek Jm. rostl. 133–134; ESJČ 230) зв’язку з нвн. Eibe «тис» і порівнювання з нвн. Weide «верба», гр. ἴτεα «тс.» тощо;
іє. *еі- «червонуватий, перістий». – Волошина Мовозн. 1976/3, 69–70;
р. др. болг. м. и́ва, п. iwa, [jiwaJ, ч. jíva, слц. iva, вл. jiw(in)a, нл. wiwa, схв. ȕва, слн. íva, стсл. ива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
í́вина
єва
євина
«тс.»
ив'я́к
и́ва
ивина
и́вка
ї́ва
івель
івика
ї́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́ва | болгарська |
| jiw(in)a | верхньолужицька |
| aigi | вірменська |
| ὄα | грецька |
| οἴη | грецька |
| Weide | грецька |
| īw | давньоанглійська |
| īwa | давньоверхньонімецька |
| ӯr | давньоісландська |
| и́ва | давньоруська |
| *еі- | індоєвропейська |
| ywen | кімрська |
| iẽva | латиська |
| ievà | литовська |
| и́ва | македонська |
| wiwa | нижньолужицька |
| Eibe | нововерхньонімецька |
| Eibe | нововерхньонімецька |
| Weide | нововерхньонімецька |
| iwa | польська |
| jiwaJ | польська |
| iva | праслов’янська |
| iuwis | прусська |
| и́ва | російська |
| ȕва | сербохорватська |
| īwe | середньоверхньнімецька |
| īwe | середньонижньонімецька |
| iva | словацька |
| íva | словенська |
| ива | старослов’янська |
| jíva | чеська |
увуля́рний «звук, при утворенні якого активним органом є язичок»
лінгвістичний термін, утворений на основі слат. ūvula «язичок піднебіння» (‹ лат. uvula), що є демінутивною формою лат. ūva «виноград; язичок піднебіння», для якого припускається походження від іє. *oiwā-/ ĕiwā-/īwā- «ягода, виноград», з чим пов’язується також укр. і́ва;
р. увуля́рный, бр. увуля́рны, п. uwularny, ч. uvulární, болг. увула́рен;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| увуля́рны | білоруська |
| увула́рен | болгарська |
| *oiwā-/<SUP>ĕ</SUP>iwā-/īwā- «ягода, виноград» | індоєвропейська |
| ūva «виноград; язичок піднебіння» | латинська |
| uwularny | польська |
| увуля́рный | російська |
| ūvula «язичок піднебіння» (‹ лат. uvula) | середньолатинська |
| і́ва | українська |
| uvulární | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України