ZUNGE — ЕТИМОЛОГІЯ

лінгві́стика «мовознавство»

запозичення з французької мови;
фр. linguistique «лінгвістика», відоме з XIX ст., утворене на основі лат. lingua «язик; мова», яке розвинулося з ст. dingua «тс.» (зміна d в l відбулася внаслідок зближення з lingere «лизати» чи в результаті впливу діалектів), спорідненого з гот. tuggō «язик», двн. zunga, нвн. Zunge «тс.», укр. язик;
р. болг. м. лингви́стика, бр. лінгві́стыка, п. lingwistyka, ч. слц. lingvistika, вл. linguistika, схв. лингвùстика, слн. lingvístika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лінгві́ст
лінгвісти́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лінгві́стыка білоруська
лингви́стика болгарська
linguistika верхньолужицька
tuggō «язик» готська
zunga давньоверхньонімецька
lingua «язик; мова» латинська
dingua «тс.» (зміна d в l відбулася внаслідок зближення з lingere «лизати» чи в результаті впливу діалектів), (ст.) латинська
lingere латинська
лингви́стика македонська
Zunge «тс.» нововерхньонімецька
lingwistyka польська
лингви́стика російська
лингвùстика сербохорватська
lingvistika словацька
lingvístika словенська
язик українська
linguistique «лінгвістика» французька
lingvistika чеська

ци́нґель «курок» (заст.)

запозичене з німецької мови через польське посередництво;
н. Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») є зменшувальною формою іменника Zunge «язик», спорідненого з двн. zunga, свн. zunge, дангл. tunge, днн. дсканд. шв. tunga, дфриз. tunge, гот. tuggō, тох. А käntu, тох. В kantwa, лат. ст. *dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tuggō готська
tunge давньоанглійська
zunga давньоверхньонімецька
tunga давньонижньонімецька
tunge давньофризька
*dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») латинська
Züngel «язичок; собачка, спуск» (› п. cyngiel «курок») німецька
zunge середньоверхньнімецька
tunga шведська
Zunge «язик» ?
tunga ?
А ?
В ?
*dingua «тс.» (› лат. lingua «язик; мова») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України