WET — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. wety «винагорода судді після суду; десерт», wetować «відплачувати тією ж монетою», як і ч. veta, слц. veta, vetiť, vetovať sa, походить від пізньо-свн. wẹtte «квит», свн. wẹt(t)e, wet «зобов’язання», спорідненого з гот. wadi «заклад», лат. vas, vadis «поручитель», лит. vadúoti «викуповувати заклад» (пор. також нвн. Wette «заклáд»);

нім. wette в практиці середньовічного судочинства означало мито, яке брав суддя після закінчення процесу, а з XVI ст. було перенесене на солодкі страви в кінці обіду;

бр. [вэтаваць] «мстити»;

змішування п. wet з укр. -віт (одві́т, приві́т) (Кобилянський Мовозн. 1972/3, 77) помилкове;

п. wet, weta, як і ч. veta «кінець», походить від свн. wet (wette) «винагорода судді за закінчення судової справи; застава, заклад», спорідненого з двн. weti (wetti) «застава», дангл. wedd, дісл. veð, гот. wadi «тс.», лат. vas (vadis) «поручитель», лит. vadúoti «викупити заставлене», užvadúoti «заступатися»;

запозичення з польської мови;

п. nawet «навіть» утворене з прийменника na «на» та іменника wet «закінчення судової справи; останні частування за столом» і первісно означало «нарешті»;

бр. на́ват «навіть»;

запозичення з польської мови;

п. urzet вважається штучно утвореним словом від ст. wet, wajt «тс.», джерелом яких є нім. Wet, Waid «тс.», унаслідок помилкового сприйняття й написання uuet як uret, а потім і urzet (звідки й ч. uřet);

п. urzet, ч. uřet;