WERFEN — ЕТИМОЛОГІЯ

ве́рга́ти

псл. *vergti, *vьrgǫ;
очевидно, споріднене з лат. vergo «схиляю, повертаю», гот. waírpan «кидати», нвн. werfen «тс.», дінд. várjati, vṛṇákti «повертає»;
іє. *uer(e)g- (*uereglu-, *uereg(h)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *uer- «вертіти, крутити»;
р. верга́ть, ве́ргнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. wierzgać «брикати, хвицати», ч. vrhati, слц. vrhať, вл. wjerhać, нл. wjergaś, болг. хвъ́ргам, [въргам], схв. врћи, вргнути, слн. vréči, стсл. врѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

верг «кидок, поштовх Ж; шар»
ве́ргнути
ве́ргти
веречи
довержа́й «відстань, на яку можна кинути камінець» (міра довжини)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віргацца «хвицати» білоруська
хвъ́ргам болгарська
wjerhać верхньолужицька
waírpan «кидати» готська
várjati давньоіндійська
вьргнути давньоруська
*uer(e)g- «схиляти, крутити, згинати, обертати» (*$ueregl$u-, *$uere$g(h)-) індоєвропейська
vergo «схиляю, повертаю» латинська
wjergaś нижньолужицька
werfen «тс.» нововерхньонімецька
wierzgać «брикати, хвицати» польська
*vergti праслов’янська
верга́ть російська
врћи сербохорватська
vrhať словацька
vréči словенська
врѣшти старослов’янська
ве́ргнуть українська
въргам українська
вргнути українська
vrhati чеська
*v ?
vṛṇákti «повертає» ?
*uer- «вертіти, крутити» ?

воропа́й (епітет чоловіка або молодого в народній поезії)

утворено від др. воропъ «напад», що відбиває стародавній звичай викрадання (умикання) дівчини;
псл. *vorръ «напад» має відповідності у гот. waírpan «кидати», двн. wërfan, нвн. werfen «тс.», дісл. varp «закидання сітки», ісл. varpa «кидати»;
зближення Потебні з лтс. vērpejs «прядильник» (у Карського, РФВ 49, 18) викликає сумнів у першу чергу з семантичного погляду;
бр. [варапа́й] «епітет молодого; коровай»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
варапа́й «епітет молодого; коровай» білоруська
waírpan «кидати» готська
wërfan давньоверхньонімецька
varp «закидання сітки» давньоісландська
воропъ «напад» давньоруська
varpa «кидати» ісландська
vērpejs «прядильник» (у Карського, РФВ 49, 18) латиська
werfen «тс.» нововерхньонімецька
*vorръ «напад» праслов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України