WERFEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́рга́ти
псл. *vergti, *vьrgǫ;
очевидно, споріднене з лат. vergo «схиляю, повертаю», гот. waírpan «кидати», нвн. werfen «тс.», дінд. várjati, vṛṇákti «повертає»;
іє. *uer(e)g- (*uereglu-, *uereg(h)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *uer- «вертіти, крутити»;
р. верга́ть, ве́ргнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. wierzgać «брикати, хвицати», ч. vrhati, слц. vrhať, вл. wjerhać, нл. wjergaś, болг. хвъ́ргам, [въргам], схв. врћи, вргнути, слн. vréči, стсл. врѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верг
«кидок, поштовх Ж; шар»
ве́ргнути
ве́ргти
веречи
довержа́й
«відстань, на яку можна кинути камінець»
(міра довжини)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
віргацца «хвицати» | білоруська |
хвъ́ргам | болгарська |
wjerhać | верхньолужицька |
waírpan «кидати» | готська |
várjati | давньоіндійська |
вьргнути | давньоруська |
*uer(e)g- «схиляти, крутити, згинати, обертати» (*$ueregl$u-, *$uere$g(h)-) | індоєвропейська |
vergo «схиляю, повертаю» | латинська |
wjergaś | нижньолужицька |
werfen «тс.» | нововерхньонімецька |
wierzgać «брикати, хвицати» | польська |
*vergti | праслов’янська |
верга́ть | російська |
врћи | сербохорватська |
vrhať | словацька |
vréči | словенська |
врѣшти | старослов’янська |
ве́ргнуть | українська |
въргам | українська |
вргнути | українська |
vrhati | чеська |
*v | ? |
vṛṇákti «повертає» | ? |
*uer- «вертіти, крутити» | ? |
воропа́й (епітет чоловіка або молодого в народній поезії)
утворено від др. воропъ «напад», що відбиває стародавній звичай викрадання (умикання) дівчини;
псл. *vorръ «напад» має відповідності у гот. waírpan «кидати», двн. wërfan, нвн. werfen «тс.», дісл. varp «закидання сітки», ісл. varpa «кидати»;
зближення Потебні з лтс. vērpejs «прядильник» (у Карського, РФВ 49, 18) викликає сумнів у першу чергу з семантичного погляду;
бр. [варапа́й] «епітет молодого; коровай»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
варапа́й «епітет молодого; коровай» | білоруська |
waírpan «кидати» | готська |
wërfan | давньоверхньонімецька |
varp «закидання сітки» | давньоісландська |
воропъ «напад» | давньоруська |
varpa «кидати» | ісландська |
vērpejs «прядильник» (у Карського, РФВ 49, 18) | латиська |
werfen «тс.» | нововерхньонімецька |
*vorръ «напад» | праслов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України