VINCENT — ЕТИМОЛОГІЯ
Віке́нтій
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βικέντιος походить від лат. Vincentius, утвореного від слова vincens «перемагаючий», дієприкметника від дієслова vinco «перемагаю», спорідненого з псл. věkъ, укр. вік;
старі форми з Вѧ відбивають вплив п. Wincenty, запозиченого безпосередньо з латинської мови;
р. Вике́нтий, бр. Віке́нцій, др. Викентии, п. Wincenty, ч. Vincenc, слц. Vincent, болг. Вике́нти, слн. Vincenc(ij), стсл. Викєнтии, Викентъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Віке́нт
Віке́нтій
(1627)
Вѧнценць
Вѧценьць
Вѧцнець
(1433)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Віке́нцій | білоруська |
Вике́нти | болгарська |
Βικέντιος | візантійсько-грецька |
Викентии | давньоруська |
Vincentius | латинська |
Wincenty | польська |
Wincenty | польська |
věkъ | праслов’янська |
Вике́нтий | російська |
Vincent | словацька |
Vincenc(ij) | словенська |
Викєнтии | старослов’янська |
вік | українська |
Vincenc | чеська |
vincens «перемагаючий» | ? |
vinco «перемагаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України