TÜRKE — ЕТИМОЛОГІЯ
тю́рки «велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, турків та ін.)» (одн. тюрк)
запозичення з німецької або французької мови;
нім. Türke, фр. Turc означають, власне, «турок»;
р. болг. тю́рки, бр. цю́ркі, п. turcy;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тюркі́зм
тю́ркський
тюрча́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́ркі | білоруська |
| тю́рки | болгарська |
| Türke | німецька |
| turcy | польська |
| тю́рки | російська |
| Turc | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України