TITUS — ЕТИМОЛОГІЯ

Тит (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Τίτος походить від лат. Titus, очевидно, пов’язаного з titulus «шана, честь, слава»;
р. м. Тит, бр. Ціт, п. Tytus, ч. слц. Titus, болг. Ти́тьо, *Тит, схв. Тит(о), слн. Tit(o), стсл. Титъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Титко́
Ті́тъ «ч(ес)ти достои(н) а(бо) учтивы(и)» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ціт білоруська
Ти́тьо болгарська
*Тит болгарська
Τίτος грецька
Titus латинська
titulus «шана, честь, слава» латинська
Тит македонська
Tytus польська
Тит російська
Тит(о) сербохорватська
Titus словацька
Tit(o) словенська
Титъ старослов’янська
Titus чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України