TINA — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. teneto;

споріднене з лит. tiñklas «сітка, невід», лтс. tìkls «тс.», tina «вид сітки», tine «тс.», прус. sasintinklo «сильця на зайців», гот. uf-þanjan «розтягувати, витягувати», нвн. dehnen «тягти, розтягувати», алб. ndёnj «розстеляю», лат. tendo, -ere «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти», teneo, -ēre «тримати», tenus «мотузка, сильце (для ловлі птахів)», гр. τείνω «натягую», τένων «сухожилля, жила», τόνος «(натягнута) мотузка; напруження; висота, тон», дінд. tаnṓti «тягне, натягує», tántuḥ «мотузка», tántram «основа в ткацькому верстаті», перс. tanīδan «крутити, прясти»;

іє. *ten- «тягти, натягувати, розтягувати»;

р. тенёта, тенёто, бр. цянёты, др. тєнєто, ч. tenata, слц. tenatá, слн. [tenȇt] «задня стінка невода (з великими петлями)», [tenẹ̑tvo] «тс.», цсл. тенето «тенета», теното, тоното «тс.»;

псл. tina ‹ *timna, пов’язане з *timy «болото, багно, твань», пор. р. [тиме́нье], др. тимѣно, тимѣниѥ, ч. ст. tymenec, temenec, вл. tymjo, нл. tyḿe, стсл. тимѣно, тимѣниѥ «тс.»;

далі зіставляється з гр. τĩλος «рідкий кал», двн. theisk «гній, кал, сміття», deisk «тс.», дангл. dínan «намокати», дісл. þíðа «відтавати, розтоплювати», þíðr «відталий» (Lidén IF 19, 356–357; Lidén Arm. St. 109; Persson Beitr. 463–464; Specht 21; Trautmann 323; Holthausen Awn. Wb. 315; Charpentier МО 13, 14), з гр. τέλμα «стояча вода, болото, багно», вірм. tilm «тс.» або гр. τĩφος «болото, багно» (Machek ESJČ 639), з дінд. stīmáḥ «нерухомий», stimitaḥ, timitaḥ «тс.», stíyā «стояча вода», styā́уаtē «замерзає, твердіє» (Ильинский РФВ 69, 22–23);

недостатньо обґрунтованим є пов’язання з псл. tьlěti «тліти» (Solmsen KZ 35, 478);

р. ти́на «твань, баговиння», [Confervae Ag.], бр. ці́на «твань, баговиння», др. тина «болото, багно, твань», ч. ст. tina, болг. ти́ня, м. тиња, стсл. тина «тс.»;