TI — ЕТИМОЛОГІЯ
тайм
запозичення з англійської мови;
англ. time «час» (дангл. tīma «час, період, тривалість життя») споріднене з дісл. tīmi «час», дінд. dā́tі, dyáti «ріже, ділить», гр. δαΐζω «ділю, розділяю, розподіляю», вірм. ti «вік»;
р. бр. тайм, п. tajm;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
time «час» (дангл. tīma «час, період, тривалість життя») | англійська |
тайм | білоруська |
ti «вік» | вірменська |
δαΐζω «ділю, розділяю, розподіляю» | грецька |
tīma | давньоанглійська |
dā́tі | давньоіндійська |
dyáti «ріже, ділить» | давньоіндійська |
tīmi «час» | давньоісландська |
tajm | польська |
тайм | російська |
ти
псл. ty;
споріднене з лит. tù «ти», лтс. tu, прус. tou, tu, гот. þū˘, двн. dū˘, вірм. du, дірл. tú, алб. ti (*tū), лат. tū, гр. σύ, дор. τύ дперс. tuvam, ав. tū, tvēm, дінд. tvám, tuvam, тох. A tu; іє. *tū˘ «тс.». – Фасмер IV 130; Черных ІI 274–275; Горяев 381; Brückner 587; Machek ESJČ 663; Holub–Kop. 398; Schuster-Šewc 1566; Младенов 633; Skok III 466; ESSJ Sl. gr. II 704–706; Trautmann 331–332; Mühl.–Endz. IV 254–255; Kluge–Mitzka 145; Brugmann Grundriss II 2, 383–384; Demonstrativpron. 30–32; Walde–Hofm. II 712; Frisk II 817; Uhlenbeck 113, 118; Pokorny 1097–1098. – Пор. тебе́;
р. бр. др. ты, п. ч. слц. вл. нл. ty, полаб. tåi, болг. м. ти, схв. ти̑, слн. tí, стсл. ты;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ти
«тобі»
ти́кало
«той, хто говорить на ти»
ти́кати
«звертатися на ти»
ти́катися
тя
«тебе»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
tū | авестійська |
tvēm | авестійська |
ti (*tū) | албанська |
*tū | албанська |
ты | білоруська |
ти | болгарська |
ty | верхньолужицька |
du | вірменська |
þū˘ | готська |
σύ | грецька |
dū˘ | давньоверхньонімецька |
tvám | давньоіндійська |
tuvam | давньоіндійська |
tú | давньоірландська |
tuvam | давньоперська |
ты | давньоруська |
τύ | дорійський |
*tū˘ | індоєвропейська |
tū | латинська |
tu | латиська |
tù «ти» | литовська |
ти | македонська |
ty | нижньолужицька |
tåi | полабська |
ty | польська |
ty | праслов’янська |
tou | прусська |
tu | прусська |
ты | російська |
ти̑ | сербохорватська |
ty | словацька |
tí | словенська |
ты | старослов’янська |
tu | тохарська А |
ty | чеська |
ти «чи»
псл. ti‹*tei (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той»);
споріднене з лит. teĩ..., teĩ «як ..., так і», teĩp «так», taĩ «це, те», гот. þеі «що, щоб»;
р. [ти], бр. ці, п. ст. сі, стсл. ти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ті
ці
«тс.»
(з бр.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ці | білоруська |
þеі «що, щоб» | готська |
teĩ..., teĩ | литовська |
teĩp «так» | литовська |
taĩ «це, те» | литовська |
сі (ст.) | польська |
ti (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той») | праслов’янська |
*tei | праслов’янська |
ти | російська |
ти «тс.» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України