STELLEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сталю́га «козли для подовжнього розпилювання колод на дошки»
запозичення з польської мови;
п. staluga «будь-яка підставка з планок, дерев’яних дрючків; триніжок, штатив, козли» виводиться від нім. Stellage «риштовання, стелаж», похідного (з романським суфіксом -age) від основи дієслова stellen «ставити»;
р. [стелю́га] «козли для штукатурів і малярів», бр. сталю́га «козли (для розпилювання колод); [верстат]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стелю́га
«станок для вправлення спиць в обід колеса; валок, по якому перекочують колоди Л; (мн.) козли для поздовжнього розпилювання колод»
столю́га
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сталю́га «козли (для розпилювання колод); [верстат]» | білоруська |
Stellage «риштовання, стелаж» | німецька |
stellen «ставити» | німецька |
staluga «будь-яка підставка з планок, дерев’яних дрючків; триніжок, штатив, козли» | польська |
стелю́га «козли для штукатурів і малярів» | російська |
стела́ж «ряд полиць, розташованих одна над одною»
гол. stellage «тс.» утворене за допомогою романської кінцівки -age від дієслова stellen «ставити, вставляти», спорідненого з дангл. stellian, двн. stellan, нвн. stellen «тс.», прус. stallit «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;
нім. Stelláge «стелаж» запозичене з голландської мови;
запозичення з німецької мови;
р. стелла́ж, бр. стэла́ж, п. stelaż, ч. steláž, šteláž, слц. šteláž, šteláža, steláž, steláža, болг. стела́ж, схв. стèлāж (чол. р.), стела́жа (жін. р.), слн. steláža;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стэла́ж | білоруська |
стела́ж | болгарська |
stellage «тс.» | голландська |
stellen «ставити, вставляти» | голландська |
stellian | давньоанглійська |
stellan | давньоверхньонімецька |
Stelláge «стелаж» | німецька |
stellen «тс.» | нововерхньонімецька |
stelaż | польська |
stati | праслов’янська |
stallit «стояти» | прусська |
стелла́ж | російська |
стèлāж (чол. р.) | сербохорватська |
стела́жа (жін. р.) | сербохорватська |
šteláž | словацька |
šteláža | словацька |
steláž | словацька |
steláža | словацька |
steláža | словенська |
ста́ти | українська |
steláž | чеська |
šteláž | чеська |
стельва́га «поперечний брус у воза, плуга, до якого приєднується упряжка»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. Stellwage «тс.» складається з основ слів Stelle «місце; насад воза», пов’язаного з stellen «ставити», спорідненим з дінд. sthálati «стоїть твердо», прус. stalīt «стояти», і Wage (Waage) «вага, ваги; стельвага» (пор. того ж походження укр. [вага] «стельвага» НикНикТЛ, [ваги тж, ва́ґа МСБГ] «тс.»);
бр. стальва́га, п. stelwaga, sztelwaga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стальва́га
станва́га
штельва́га
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стальва́га | білоруська |
sthálati «стоїть твердо» | давньоіндійська |
Stellwage «тс.» | нововерхньонімецька |
Stelle «місце; насад воза» | нововерхньонімецька |
stellen «ставити» | нововерхньонімецька |
Wage | нововерхньонімецька |
Waage | нововерхньонімецька |
stelwaga «тс.» | польська |
sztelwaga «тс.» | польська |
stalīt «стояти» | прусська |
вага | українська |
ваги | українська |
ва́ґа | українська |
штельва́га «передня частина воза, екіпажа»
первісне значення слова «те, що ставиться (уставляється) у віз»;
н. Stellwagen, (заст.) [Stellwaga] «штельвага» є складним словом, перший компонент якого (Stell-) пов’язаний зі stellen «ставити», а другий – з Wagen «віз», спорідненим із псл. vozъ, укр. віз;
запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
п. stelwaga, sztelwaga, [stylwaga, sztylwaga];
Фонетичні та словотвірні варіанти
стальва́га
стельва́га
«тс.»
штелва́га
ште́львaг
«штельвага»
штивля́га
штильва́га
штільва́га
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Stellwagen | німецька |
Stellwaga «штельвага» | німецька |
stellen «ставити» | німецька |
Wagen «віз» | німецька |
stelwaga | польська |
sztelwaga | польська |
stylwaga | польська |
sztylwaga | польська |
vozъ | праслов’янська |
віз | українська |
штелю́га «мольберт»
запозичення з польської мови;
п. sztaluga виникло на основі н. stellen «ставити» або Gestell «стояк» під впливом іменників типу żegluga «навігація»;
н. stellen споріднене з гр. στέλλειν «замовляти, посилати», дінд. sthū́ṇā (‹ sthulṇā) «колона», sthálati «(міцно) стоїть», вірм. stełem «ставлю», прус. stalīt «стояти», псл. stati, укр. ста́ти;
п. sztaluga, (заст.) staluga (мн. stalugi);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
stełem «ставлю» | вірменська |
στέλλειν «замовляти, посилати» | грецька |
sthū́ṇā «колона» (‹ sthulṇā) | давньоіндійська |
sthálati «(міцно) стоїть» | давньоіндійська |
sthulṇā | давньоіндійська |
stellen «ставити» | німецька |
Gestell «стояк» | німецька |
żegluga «навігація» | німецька |
sztaluga (заст.)(мн. stalugi) | польська |
staluga (заст.)(мн. stalugi) | польська |
stati | праслов’янська |
stalīt «стояти» | прусська |
ста́ти | українська |
што́ла́ «глибока западина в скелі; скеля»
запозичення з німецької мови;
свн. stolle «штольня; стовп, підпора» походить від stellen «ставити», спорідненого з гр. στέλλω «шикую, готую», дінд. sthū́ṇā (‹ *sthulṇā) «колона, стовп», вірм. stełem «ставлю», прус. stalīt «стояти»;
певний сумнів, однак, викликає нехарактерний для запозичень з німецької мови наголос на кінцевому складі слова;
п. ст. sztoła «підкоп», stola «тс.», ч. štola «штольня», слц. (заст.) štóla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
што́лє
«велике каміння»
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
stełem «ставлю» | вірменська |
στέλλω «шикую, готую» | грецька |
sthū́ṇā «колона, стовп» (‹ *sthulṇā) | давньоіндійська |
*sthulṇā | давньоіндійська |
sztoła «підкоп»«тс.» (ст.) | польська |
stola «підкоп»«тс.» (ст.) | польська |
stalīt «стояти» | прусська |
stolle «штольня; стовп, підпора» | середньоверхньнімецька |
stellen «ставити» | середньоверхньнімецька |
štóla «тс.» (заст.) | словацька |
štola «штольня» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України