STAND — ЕТИМОЛОГІЯ
стенд
запозичення з англійської мови;
англ. stand «стенд» пов’язане з stand «стояти», спорідненим з дісл. standa, днн. гот. standan, двн. stantan «тс.», дінд. tíṣṭhati «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», псл. stati, укр. ста́ти;
р. стенд, бр. стэнд, п. stand, слц. stend «робоче місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стендови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stand «стенд» | англійська |
| stand «стояти» | англійська |
| стэнд | білоруська |
| standan | готська |
| stantan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| tíṣṭhati «стоїть» | давньоіндійська |
| standa | давньоісландська |
| standan | давньонижньонімецька |
| sto «стою» (‹*stāi̯ō) | латинська |
| *stāi̯ō | латинська |
| stand | польська |
| stati | праслов’янська |
| стенд | російська |
| stend «робоче місце» | словацька |
| ста́ти | українська |
штанда́ра «жердина (щоб збільшувати місткість воза)»
запозичене з німецької мови (можливо, за польським посередництвом);
н. Ständer «стояк, колона» продовжує двн. (пізнє) stanter «тс.», похідне від двн. stantan «стояти», спорідненого з гот. дангл. днн. standan, дісл. standa, англ. stand «тс.», далі з псл. stati, укр. ста́ти;
бр. [штанда́ра] «стовпчик під будовою (фундамент)», п. [sztandar, śtandаr, śtendаr] «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю», ст. standur, styndar «підпора у риштуванні», нл. štandaŕ «кадіб, шаплик; поміст для вітряка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на стандарахъ
(1579)
штанда́р
«стояк для жердини сушити невід»
штанда́ри
«ніша під варистою піччю СУМ, підпіччя Пі; триніжки для колиски під час праці на полі ЛЖит; стовпи як опора підлоги ЛПол»
(мн.)
штанда́рина
«жердина, щоб розширювати віз при транспортуванні снопів, сіна тощо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stand «тс.» | англійська |
| штанда́ра «стовпчик під будовою (фундамент)» | білоруська |
| standan | готська |
| standan | давньоанглійська |
| stanter «тс.» (пізнє) | давньоверхньонімецька |
| stantan «стояти» | давньоверхньонімецька |
| standa | давньоісландська |
| standan | давньонижньонімецька |
| štandaŕ «кадіб, шаплик; поміст для вітряка» | нижньолужицька |
| Ständer «стояк, колона» | німецька |
| sztandar «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю» | польська |
| śtandаr «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю» | польська |
| śtendаr «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю» | польська |
| standur «підпора у риштуванні» (ст.) | польська |
| styndar «підпора у риштуванні» (ст.) | польська |
| stati | праслов’янська |
| ста́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України