STAB — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вершта́б «пристрій з жердин із щаблями для розвішування овчин»
очевидно, походить від н‹B/›. Quérstab «поперечка, перекладина», утвореного з основ quer «поперек», що зводиться до свн. двн. twërh «тс.», спорідненого з дангл. þweorh «навпаки», гот. þwaírhs «гнівний», лат. torquēre «повертати, обертати», і Stab «палка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| þwaírhs «гнівний» | готська |
| þweorh «навпаки» | давньоанглійська |
| twërh «тс.» | давньоверхньонімецька |
| torquēre «повертати, обертати» | латинська |
| twërh «тс.» | середньоверхньнімецька |
| Quérstab «поперечка, перекладина» | ? |
| quer «поперек» | ? |
| Stab «палка» | ? |
масшта́б
запозичення з німецької мови;
н. Máßstab «міра, масштаб; (букв.) палиця для вимірювання» утворено з основ слів Maß «міра», пов’язаного з messen «міряти», спорідненим з лат. meditor «обмірковую; задумую», гр. μέδομαι «тс.», дінд. masti(‹* mad-ti-) «міра, вага», псл. měra, укр. мі́ра, та Stab «палиця; жезл; стрижень»;
р. масшта́б, бр. машта́б, п. заст. masztab, болг. маща́б, масща́б;
Фонетичні та словотвірні варіанти
масшта́бний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| машта́б | білоруська |
| маща́б | болгарська |
| μέδομαι «тс.» | грецька |
| masti «міра, вага» (‹* mad-ti-) | давньоіндійська |
| meditor «обмірковую; задумую» | латинська |
| Máßstab «міра, масштаб; (букв.) палиця для вимірювання» | німецька |
| masztab | польська |
| měra | праслов’янська |
| масшта́б | російська |
| мі́ра | українська |
| масща́б | українська |
| Maß «міра» | ? |
| messen «міряти» | ? |
| Stab «палиця; жезл; стрижень» | ? |
| masztab | ? |
мушта́бель «довгий легкий кийок, що вживається художником при роботі як опора для руки»
запозичення з польської мови;
п. musztabel походить від нім. Malstab(el), утвореного з основ дієслова malen «малювати» та іменника Stab «палиця»;
р. бр. мушта́бель, болг. мушта́бел «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мушта́бель | білоруська |
| мушта́бел «тс.» | болгарська |
| Malstab(el) | німецька |
| musztabel | польська |
| мушта́бель | російська |
| malen «малювати» | ? |
| Stab «палиця» | ? |
Степа́н (чоловіче ім’я)
гр. Στέφανος походить від іменника στέφανος «вінок», пов’язаного з στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую», спорідненим з дінд. stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає», лит. stam̃bas «стебло», лтс. stabs «стовп, колона», двн. stab «палка»;
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
р. Степа́н, Стефа́н, Степани́да, Стефани́да, Стефа́ния, бр. Сцяпа́н, Сцепані́да, др. Стефанъ, Степанъ, п. Stefan, Szczepan, Stefania, ч. Štěpán, Štěpánka, слц. Štefan, Štefánia, болг. Сте́фан, Сте́пан, Стефа́на, Степа́на, Стефани́я, м. Стефан, Степан, Стефана, Степанка, схв. Стефан, Стjе̏пан, Стефаниjа, Стjепанка, слн. Štefan, Štefa, стсл. Стефанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сте́на
Сте́па
Степани́да
(жіноче ім’я)
Степа́нія
Степанъ
(1370)
Сте́ся
Сте́фа
Стефан
«діадима, корона, вѣнець»
(1627)
Стефа́н
Стефани́да
Стефа́нія
Стефанъ
(1393)
Сте́фко
Стефу́ня
Сте́фцьо
Сте́ха
Стецко
Стець
Стецько
(1404)
Стецько́
Сте́ша
Стьцко
(1366)
Ште́фа́н
Штефа́нка
Штефа́ня
Ште́фна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сцяпа́н | білоруська |
| Сцепані́да | білоруська |
| Сте́фан | болгарська |
| Сте́пан | болгарська |
| Стефа́на | болгарська |
| Степа́на | болгарська |
| Стефани́я | болгарська |
| Στέφανος «вінок» | грецька |
| στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую» | грецька |
| στέφανοm̃ | грецька |
| stab «палка» | давньоверхньонімецька |
| stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає» | давньоіндійська |
| Стефанъ | давньоруська |
| Степанъ | давньоруська |
| stabs «стовп, колона» | латиська |
| stam̃bas «стебло» | литовська |
| Стефан | македонська |
| Степан | македонська |
| Стефана | македонська |
| Степанка | македонська |
| Stefan | польська |
| Szczepan | польська |
| Stefania | польська |
| Степа́н | російська |
| Стефа́н | російська |
| Степани́да | російська |
| Стефани́да | російська |
| Стефа́ния | російська |
| Стефан | сербохорватська |
| Стефаниjа | сербохорватська |
| Стjепанка | сербохорватська |
| Стjе̏пан | сербохорватська |
| Štefan | словацька |
| Štefánia | словацька |
| Štefan | словенська |
| Štefa | словенська |
| Стефанъ | старослов’янська |
| Štěpán | чеська |
| Štěpánka | чеська |
штаб «орган керування військами»
запозичення з німецької мови;
н. Stab «палиця; булава; штаб» (останнє значення виникло через переносне вживання значення «булава» як символу влади, зокрема, у війську) споріднене з двн. stab, днн. staf, дангл. stæf, англ. staff, дісл. stafr «палиця; булава», лит. ст. stãbas «стовп, колона; ідол», лтс. stabs «стовп, колона», прус. stabis «камінь», гр. ἀσνεμφής «міцний», дінд. stabhnā́ti, -ṓti «підпирає, затримує», тох. ṣtop, ṣtow «палиця»;
р. бр. м. штаб, п. sztab, ч. слц. štáb, болг. щаб, схв. шта̑б, слн. štáb;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штабі́ст
штабни́й
штабни́к
штабовець
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| staff | англійська |
| штаб | білоруська |
| щаб | болгарська |
| ἀσνεμφής «міцний» | грецька |
| stæf | давньоанглійська |
| stab | давньоверхньонімецька |
| stabhnā́ti | давньоіндійська |
| stafr «палиця; булава» | давньоісландська |
| staf | давньонижньонімецька |
| stabs «стовп, колона» | латиська |
| stãbas «стовп, колона; ідол» (ст.) | литовська |
| штаб | македонська |
| Stab «палиця; булава; штаб» (останнє значення виникло через переносне вживання значення «булава» як символу влади, зокрема, у війську) | німецька |
| sztab | польська |
| stabis «камінь» | прусська |
| штаб | російська |
| шта̑б | сербохорватська |
| štáb | словацька |
| štáb | словенська |
| ṣtop | тохарська А |
| ṣtow «палиця» | тохарська А |
| štáb | чеська |
шта́ба «металевий прут, стрижень»
н. Stab «палиця, булава, прут, стрижень»;
запозичення з німецької мови;
р. [штаб] «ціпок, валок, валик», бр. [шта́ба] «залізний прут, штаба (запирати двері), засув», п. sztaba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашта-бува́ти
«обити штабами»
штаба́рня
«фабрика, що випускає листове залізо»
шти́ба
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шта́ба «залізний прут, штаба (запирати двері), засув» | білоруська |
| Stab «палиця, булава, прут, стрижень» | німецька |
| sztaba | польська |
| штаб «ціпок, валок, валик» | російська |
шта́бель «купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів»
запозичення з німецької мови;
н. Stapel «штабель» походить від снн. stapel «тс.», пов’язаного із снн. staf, н. Stab «палиця; булава; штаб»;
р. бр. шта́бель, нл. štabjel, stabl;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шта́бельний
штабелюва́льний
штабелюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шта́бель | білоруська |
| štabjel | нижньолужицька |
| stabl | нижньолужицька |
| Stapel «штабель» | німецька |
| Stab «палиця; булава; штаб» | німецька |
| шта́бель | російська |
| stapel «тс.» | середньонижньонімецька |
| staf | середньонижньонімецька |
шта́пель «окремий завиток у руні; штучне волокно невеликої довжини; тканина зі штапельної пряжі»
запозичення з німецької мови;
н. Stapel «довжина (штапель) волокна; (текст.) руно» є словом нижньонімецького походження, що відповідає н. Staffel «ступінь, східець; ярус» і споріднене з снн. снідерл. гол. stapel «купа; основний предмет торгівлі», дфриз. stapul, дангл. stapol «стовбур; стовп, одвірок, опора, колона; склад, ринок», дісл. stǫpull «стовп, вежа», далі з н. Stab (двн. stab, днн. staf) «палиця, костур»;
р. бр. шта́пель;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шта́пель | білоруська |
| stapel «купа; основний предмет торгівлі» | голландська |
| stapol «стовбур; стовп, одвірок, опора, колона; склад, ринок» | давньоанглійська |
| stab | давньоверхньонімецька |
| stǫpull «стовп, вежа» | давньоісландська |
| stapul | давньофризька |
| Stapel «довжина (штапель) волокна; (текст.) руно» | німецька |
| Staffel «ступінь, східець; ярус» | німецька |
| Stab «палиця, костур» (двн. stab, днн. staf) | німецька |
| шта́пель | російська |
| stapel «купа; основний предмет торгівлі» | середньонижньонімецька |
| staf | середньонижньонімецька |
| stapel «купа; основний предмет торгівлі» | середньонідерландська |
ште́вень «частина корпусу судна»
гол. снн. steven (‹ пгерм. *stabb̅na-) споріднене з н. Stab «палиця, костур», лит. ст. stãbas «стовп», лтс. stabs «стовп, колона», тох. ṣtop, ṣtow «палиця»;
запозичене з голландської мови, можливо, за російським та німецьким посередництвом (н. Steven «тс.»);
р. ште́вень, бр. штэ́вень, п. stewа, болг. ще́вен;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штэ́вень | білоруська |
| ще́вен | болгарська |
| steven (‹ пгерм. *stabb̅na-) | голландська |
| stabs «стовп, колона» | латиська |
| stãbas «стовп» (ст.) | литовська |
| Stab «палиця, костур» | німецька |
| Steven «тс.» | німецька |
| stewа | польська |
| *stabb̅na- | прагерманська |
| ште́вень | російська |
| steven (‹ пгерм. *stabb̅na-) | середньонижньонімецька |
| ṣtop | тохарська А |
| ṣtow «палиця» | тохарська А |
шти́ба «штаба» (заст.)
запозичення з німецької мови;
н. Stäbe є формою множини від Stab «палиця; булава; прут, стрижень»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Stäbe «палиця; булава; прут, стрижень» | німецька |
| Stab | німецька |
штуф «зразок гірської породи або мінералу» (геол.)
запозичення з німецької мови;
н. Stufe «східець; ступінь; (геол.) ярус; штуф» споріднене з двн. stuof(f)a, снн. stōpe, снідерл. stœp(e), гол. stоеp «східець; ґанок, під’їзд», а також із н. Staffel «східець, уступ; ярус» і Stab «палиця, костур», останнє з яких споріднене з лит. ст. stãbas «бовван», лтс. stabs «стовп, колона», прус. stabis «камінь», дінд. stabhnā́ti «підпирає, гальмує, стримує», тох. ṣtop, ṣtow «палиця, костур»;
р. штуф, (заст.) шту́фа, бр. штуф, п. sztufa, болг. щуф;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штуф | білоруська |
| щуф | болгарська |
| stоеp «східець; ґанок, під’їзд» | голландська |
| stuof(f)a | давньоверхньонімецька |
| stabhnā́ti «підпирає, гальмує, стримує» | давньоіндійська |
| stabs «стовп, колона» | латиська |
| stãbas «бовван» (ст.) | литовська |
| Stufe «східець; ступінь; (геол.) ярус; штуф» | німецька |
| Staffel «східець, уступ; ярус» | німецька |
| Stab «палиця, костур» | німецька |
| sztufa | польська |
| stabis «камінь» | прусська |
| штуф (заст.) | російська |
| stōpe | середньонижньонімецька |
| stœp(e) | середньонідерландська |
| ṣtop | тохарська А |
| ṣtow «палиця, костур» | тохарська А |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України