SKORBUT — ЕТИМОЛОГІЯ
ско́рбу́т «цинга» (заст.)
запозичення з німецької мови;
н. Skorbút «тс.» загальноприйнятого етимологічного пояснення не має;
виводиться від слат. scorbūtus (іт. scorbuto), яке зводиться до р. [скробот] «чесання» (Kluge–Mitzka 712; Vasmer Zeitschr. f. deutsche Wortforschung 1907, 20);
пов’язується також з нвн. Schorf «струп» (Фасмер III 651), із снідерл. scorft (Holub–Lyer 440), з гол. scherbuik (РЧДБЕ 673);
р. скорбу́т, бр. скарбу́т, ч. слц. вл. skorbut, болг. скорбу́т, м. скорбут, схв. ско̏рбӯт, ска̏рбут, слн. skorbút;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скарбу́т | білоруська |
| скорбу́т | болгарська |
| skorbut | верхньолужицька |
| scherbuik | голландська |
| scorbuto | італійська |
| скорбут | македонська |
| Skorbút «тс.» | німецька |
| Schorf «струп» | нововерхньонімецька |
| скробот «чесання» | російська |
| скорбу́т | російська |
| ско̏рбӯт | сербохорватська |
| scorbūtus (іт. scorbuto) | середньолатинська |
| scorft | середньонідерландська |
| skorbut | словацька |
| skorbút | словенська |
| скòрбут | українська |
| skorbut | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України