SI — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sь(jь), si(ja), se, si(ji);

споріднене з литовським šìs «цей», šì «ця», лтс. šіs, šī, прус. schis «цей», лат. cis «по цей бік», гот. hina «цього», гр. ἐ-ϰετ «там», вірм. ki- «цей», ірл. сé «тс.»;

іє. *k’is/k’o-/k’e-;

р. сей, др. сь, си, се, п. ст. si, sie, ч. ст. sen, si, se, схв. ст. cа̑j, ca, ce, слн. ст. sej, стсл. сь (сии), си (сиа), се, сии;

запозичення з латинської мови;

лат. si, як і решта назв нот, утворена від початкових літер слів з першої строфи латинського гімну на честь Іоанна Хрестителя – Sancte Iohannes;

р. болг. си, бр. сі, п. ч. слц. si, слн. sí;

іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;

пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;

запозичення з італійської мови;

р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;

результат функціональної видозміни колишньої форми давального (неповнозначного) відмінка псл. si (›сь, ś);

ототожнення з оптативом від дієслова псл. jesmь (ESSJ Sl. gr. II 607; Machek ESJČ 542; Holub–Kop. 331; Holub–Lyer 436–437) помилкове;

бр. -сь (калі́сь «колись», куды́сь «кудись» тощо), п. -ś (kiedyś «колись», kamoś «кудись» тощо), ч. -si (kdysi «колись», kamsi «кудись» тощо), слц. -si (kedysi «колись», kamsi «кудись» тощо), вл. -s (hdys a hdys «коли-неколи, часом»), нл. -sy (gdysy «іноді, часом», kamsy «кудись» тощо);

псл. sę, si;

споріднене з лат. sē «себе», гот. sik, нвн. sich, прус. sien «тс.»;

іє. *se-, *sve-;

р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, п. się, ст. si, ч. se, ст. sě, si, слц. sa, si, вл. so, sej, нл. se, полаб. să, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. se, si, стсл. сѧ, си;