SI — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сей «цей»
псл. sь(jь), si(ja), se, si(ji);
споріднене з литовським šìs «цей», šì «ця», лтс. šіs, šī, прус. schis «цей», лат. cis «по цей бік», гот. hina «цього», гр. ἐ-ϰετ «там», вірм. ki- «цей», ірл. сé «тс.»;
іє. *k’is/k’o-/k’e-;
р. сей, др. сь, си, се, п. ст. si, sie, ч. ст. sen, si, se, схв. ст. cа̑j, ca, ce, слн. ст. sej, стсл. сь (сии), си (сиа), се, сии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пре́дсій
«колишній»
се
«це»
се́є
«тс.»
се́се́
(редупліковане)
сесі́
«тс.»
сесь
(редупліковане)
сеся́
(редупліковане)
сі
«ці»
ся
«ця»
ся́я
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ki- «цей» | вірменська |
hina «цього» | готська |
ἐ-ϰετ «там» | грецька |
сь | давньоруська |
си | давньоруська |
се | давньоруська |
*k'is/k'o-/k'e- | індоєвропейська |
сé «тс.» | ірландська |
cis «по цей бік» | латинська |
šіs | латиська |
šī | латиська |
šìs «цей» | литовська |
šì «ця» | литовська |
si | польська |
sie | польська |
sь(jь) | праслов’янська |
si(ja) | праслов’янська |
se | праслов’янська |
si(ji) | праслов’янська |
schis «цей» | прусська |
сей | російська |
cа̑j | сербохорватська |
ca | сербохорватська |
ce | сербохорватська |
sej | словенська |
сь (сии) | старослов’янська |
си (си$а) | старослов’янська |
се | старослов’янська |
сии | старослов’янська |
сии | старослов’янська |
сиѩ | старослов’янська |
sen | чеська |
si | чеська |
se | чеська |
сі (муз., назва ноти)
запозичення з латинської мови;
лат. si, як і решта назв нот, утворена від початкових літер слів з першої строфи латинського гімну на честь Іоанна Хрестителя – Sancte Iohannes;
р. болг. си, бр. сі, п. ч. слц. si, слн. sí;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сі | білоруська |
си | болгарська |
si | латинська |
si | польська |
си | російська |
si | словацька |
sí | словенська |
si | чеська |
соль «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук» (муз.)
іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;
пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;
запозичення з італійської мови;
р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
соль | білоруська |
сол | болгарська |
sol «тс.» | італійська |
re «ре» | італійська |
sol- | латинська |
sol | польська |
соль | російська |
sól | словенська |
sol | чеська |
Іоанну | ? |
Павлом | ? |
назви | ? |
mi «мі» | ? |
fa «фа» | ? |
la «ля» | ? |
si «сі» | ? |
-сь (частка в складі неозначених займенників і прислівників типу коли́сь, куди́сь, хтось, щось, чийсь, котри́йсь, яки́йсь)
результат функціональної видозміни колишньої форми давального (неповнозначного) відмінка псл. si (›сь, ś);
ототожнення з оптативом від дієслова псл. jesmь (ESSJ Sl. gr. II 607; Machek ESJČ 542; Holub–Kop. 331; Holub–Lyer 436–437) помилкове;
бр. -сь (калі́сь «колись», куды́сь «кудись» тощо), п. -ś (kiedyś «колись», kamoś «кудись» тощо), ч. -si (kdysi «колись», kamsi «кудись» тощо), слц. -si (kedysi «колись», kamsi «кудись» тощо), вл. -s (hdys a hdys «коли-неколи, часом»), нл. -sy (gdysy «іноді, часом», kamsy «кудись» тощо);
Фонетичні та словотвірні варіанти
-си
([якийси] «якийсь» ВеЛ)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
-сь (калі́сь «колись», куды́сь «кудись» тощо) | білоруська |
-s (hdys a hdys «коли-неколи, часом») | верхньолужицька |
-sy (gdysy «іноді, часом», kamsy «кудись» тощо) | нижньолужицька |
-ś (kiedyś «колись», kamoś «кудись» тощо) | польська |
si (›сь, ś) | праслов’янська |
jesmь | праслов’янська |
-si (kedysi «колись», kamsi «кудись» тощо) | словацька |
-si (kdysi «колись», kamsi «кудись» тощо) | чеська |
ся «себе (зн. в.); -ся»
псл. sę, si;
споріднене з лат. sē «себе», гот. sik, нвн. sich, прус. sien «тс.»;
іє. *se-, *sve-;
р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, п. się, ст. si, ч. se, ст. sě, si, слц. sa, si, вл. so, sej, нл. se, полаб. să, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. se, si, стсл. сѧ, си;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си
«собі; ся»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
-ся | білоруська |
се | болгарська |
so | верхньолужицька |
sej | верхньолужицька |
sik | готська |
ся | давньоруська |
*se- | індоєвропейська |
sē «себе» | латинська |
се | македонська |
se | нижньолужицька |
sich | нововерхньонімецька |
să | полабська |
się | польська |
sę | праслов’янська |
sien «тс.» | прусська |
-ся | російська |
се | сербохорватська |
sa | словацька |
si | словацька |
se | словенська |
si | словенська |
сѧ | старослов’янська |
-си | українська |
си | українська |
си | українська |
си | українська |
си | українська |
se | чеська |
si | ? |
*sve- | ? |
si | ? |
sě | ? |
si | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України