OS — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вісь
псл. osь;
споріднене з лит. ašìs «вісь», лтс. ass, прус. assis, дінд. ákṣa-, ав. aša-, лат. axis «вісь», гр. ἄξων, двн. ahsa, нвн. Achse «тс.», ірл. aiss «віз»;
від іє. *aĝ- «гнати, рухати»;
р. др. ось, бр. вось, п. oś, ч. ст. слц. os, вл. wóska, нл. wos, woska, полаб. vüs (vis), болг. ос, схв. ôс, слн. ós, стсл. ось;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́сни́й
ві́сник
«струг, ніж вісний»
вісня́к
«тс.»
осьови́й
о́ся
«вісь»
підві́сник
(тех.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aša- | авестійська |
вось | білоруська |
ос | болгарська |
wóska | верхньолужицька |
ἄξων | грецька |
ahsa | давньоверхньонімецька |
ákṣa- | давньоіндійська |
ось | давньоруська |
*aĝ- «гнати, рухати» | індоєвропейська |
aiss «віз» | ірландська |
axis «вісь» | латинська |
ass | латиська |
ašìs «вісь» | литовська |
wos | нижньолужицька |
woska | нижньолужицька |
Achse «тс.» | нововерхньонімецька |
vüs (vis) | полабська |
oś | польська |
osь | праслов’янська |
assis | прусська |
ось | російська |
ôс | сербохорватська |
os | словацька |
ós | словенська |
ось | старослов’янська |
os | чеська |
os | ? |
осети́н
груз. os, oset’i походить з іранського джерела;
очевидно, пов’язане з др. яси́н, яси (назва предків сучасних осетинів, згадуваних у літописах), яке разом із чаг. ас (назва давніх алланів, предків сучасних осетинів) зводиться до дперс. āsu «швидкий» (перс. āhū «газель», дінд. āśúḥ «швидкий»);
запозичення з грузинської мови;
р. осети́н, бр. асеці́н, п. Osetyńcy, ч. Osetinci;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Осе́тія
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
асеці́н | білоруська |
os | грузинська |
āsu «швидкий» (перс. āhū «газель», дінд. āśúḥ «швидкий») | давньоперська |
яси́н | давньоруська |
Osetyńcy | польська |
осети́н | російська |
ас (назва давніх алланів, предків сучасних осетинів) | чагатайська |
Osetinci | чеська |
яси (назва предків сучасних осетинів, згадуваних у літописах) | ? |
остракі́зм «у Стародавній Греції -- вигнання за межі міста, держави без права повернення»
запозичення з грецької мови;
гр. ὀστρακισμός походить від ὄστρακον «черепок» (у стародавніх Афі- нах прізвища звинувачених писали на глиняних черепках), очевидно, пов’язаного з ὀστέον «кістка», спорідненим з дінд. ásthi, asthnáḥ, лат. os «тс.»;
р. остраки́зм, заст. остраци́зм, бр. астракі́зм, п. ostracyzm, ч. ostracismus, ostrakismus, слц. ostrakizmus, вл. ostracizm, болг. остраки́зъм, схв. остракѝзам, слн. ostrakízem;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
астракі́зм | білоруська |
остраки́зъм | болгарська |
ostracizm | верхньолужицька |
ὀστρακισμός «черепок» (у стародавніх Афі- нах прізвища звинувачених писали на глиняних черепках) | грецька |
ásthi | давньоіндійська |
os «тс.» | латинська |
ostracyzm | польська |
остраки́зм | російська |
остракѝзам | сербохорватська |
ostrakizmus | словацька |
ostrakízem | словенська |
ostracismus | чеська |
ostrakismus | чеська |
ὀστέον «кістка» | ? |
asthnáḥ | ? |
остраци́зм | ? |
кість
псл. kostь «кість; труп забитого або його частина», пов’язане з kosati «бити, рубати», česati «чесати, скребти»;
зіставлення з лат. costa «ребро» (Фасмер–Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661–663; Bern. І 582–583) або з лат. os «кістка», гр. ὀστέον, дінд. ásthi «тс.» (Machek ESJČ 280–281; Ernout–Meillet 146; Persson Beitr. 526) залишаються непереконливими;
р. кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. kość, kości świętych «мощі святих», ст. kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. kost, слц. kosť, вл. kość, нл. kosć, полаб. ťüst, болг. кост, м. коска, схв. кȏст, слн. kóst, ст. kostníca «приміщення для померлих», kostenjáča «тс.», стсл. кость;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́стка
кістля́вий
кістня́к
«кістяк»
кістя́к
кістяни́й
кістяни́стий
кістя́нка
«перезріла маслина»
кістя́р
«збирач кісток»
кістя́стий
ко ста́р
коста́к
«костолуз, Coccothraustes»
(орн.)
костені́ти
кости́р
«гравець у кості»
кости́ря
«тс.»
кости́стий
костови́тий
«костистий»
косто́вище
«кістяк»
ко́сток
«кістка»
косту́р
«тс.»
костя́вий
костя́к
«кістяк»
костя́ни́й
костяни́стий
костянкувати́й
(про ягоду)
коща́вий
кощі́й
«(худий, як) скелет»
надкі́сниця
(анат.)
на́кістень
«болісне кісткове утворення у коня»
на́кістник
«тс.»
о́кіст
окі́стя
око́ста
«шинка»
окостуватий
«костистий; твердий, як кістка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
косць | білоруська |
кост | болгарська |
kość | верхньолужицька |
ὀστέον | грецька |
ásthi «тс.» | давньоіндійська |
кость | давньоруська |
пасти костию «полягти на полі бою» | давньоруська |
на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)» | давньоруська |
costa «ребро» | латинська |
os «кістка» | латинська |
коска | македонська |
kosć | нижньолужицька |
ťüst | полабська |
kość «мощі святих» | польська |
kości świętych «мощі святих» | польська |
kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)» | польська |
kostь «кість; труп забитого або його частина» | праслов’янська |
kosati «бити, рубати» | праслов’янська |
česati «чесати, скребти» | праслов’янська |
кость | російська |
кȏст | сербохорватська |
kosť | словацька |
kóst | словенська |
kostníca «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
kostenjáča «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
кость | старослов’янська |
kost | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України