ORDER — ЕТИМОЛОГІЯ

о́рден «відзнака; чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада; вид архітектурної композиції»

запозичення з німецької мови;
нвн. Îrden, свн. orden «тс.; суспільний стан» зводиться до лат. ōrdō, ōrdinis «ряд, порядок», пов’язаного з ōrdīri «починати ткання; починати», спорідненим з гр. ὀρδεῑν «тс.»;
р. болг. м. схв. о́рден, бр. о́рдэн, п. order, ч. orden, слн. órden;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́рдэн білоруська
о́рден болгарська
ὀρδεῑν «тс.» грецька
ōrdō латинська
о́рден македонська
Îrden нововерхньонімецька
order польська
о́рден російська
о́рден сербохорватська
orden «тс.; суспільний стан» середньоверхньнімецька
órden словенська
orden чеська
ōrdinis «ряд, порядок» ?
ōrdīri «починати ткання; починати» ?

о́рдер «письмове розпорядження»

очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Îrder «розпорядження») запозичено з французької;
фр. ordre «порядок, наказ» походить від лат. ōrdō «ряд, порядок», до якого зводиться й укр. о́рден;
р. болг. о́рдер, бр. о́рдэр, п. вл. order, ч. слц. ordre «наказ», слн. órdra «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́рдэр білоруська
о́рдер болгарська
order верхньолужицька
ōrdō «ряд, порядок» латинська
order польська
о́рдер російська
ordre «наказ» словацька
órdra «тс.» словенська
о́рден українська
ordre «порядок, наказ» французька
ordre «наказ» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України