ME — ЕТИМОЛОГІЯ
ме (вигук для відтворення крику кози або вівці)
псл. me, mekati;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до лит. mekénti «мекати», гр. μηκάομαι «тс.»;
р. ме, ме-ме́, ме́кать, бр. мэ́каць, п. me, ч. mé, méé, mekati, mečet, слц. mé, mé-é-é, mékat’, м. ме, мека, схв. ме, мȅка «мекання», мȅкати, мекèтати, слн. meketáti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме-e
ме́кати
«кричати, як коза або вівця; говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи звуки мм, ме»
меке́кати
«кричати, як коза або вівця»
мекеке́
«тс.»
мекеке́кати
ме́кіт
«мекання»
мекота́та
мекоті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мэ́каць | білоруська |
μηκάομαι «тс.» | грецька |
mekénti «мекати» | литовська |
ме | македонська |
me | польська |
me | праслов’янська |
ме | російська |
ме | сербохорватська |
mé | словацька |
mé-é-é | словацька |
mékat' | словацька |
meketáti | словенська |
ме-ме́ | українська |
ме́кать | українська |
мека | українська |
мȅка «мекання» | українська |
мȅкати | українська |
мекèтати | українська |
mé | чеська |
méé | чеська |
mekati | чеська |
mečet | чеська |
mekati | ? |
мя «мене» (зн. в.)
псл. mę, me, давні форми знахідного відмінка, замінені пізніше в слов’янських мовах формою родового відмінка mene;
споріднені з прус. mien, дінд. mām, mā, гр. με, лат. mē «тс.»;
р. кн. заст. др. мя, п. mię, [mie], ч. вл. нл. mě, слц. mä, болг. м. схв. ме, слн. mе, стсл. MѦ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме
«тс.»
мня
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ме | болгарська |
mě | верхньолужицька |
cлц. mä | верхньолужицька |
με | грецька |
mām | давньоіндійська |
мя | давньоруська |
mē «тс.» | латинська |
ме | македонська |
mě | нижньолужицька |
cлц. mä | нижньолужицька |
mię | польська |
mę | праслов’янська |
mien | прусська |
мя | російська |
ме | сербохорватська |
mе | словенська |
MѦ | старослов’янська |
mie | українська |
mě | чеська |
cлц. mä | чеська |
me | ? |
mā | ? |
мя | ? |
мя | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України