ME — ЕТИМОЛОГІЯ

ме (вигук для відтворення крику кози або вівці)

псл. me, mekati;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до лит. mekénti «мекати», гр. μηκάομαι «тс.»;
р. ме, ме-ме́, ме́кать, бр. мэ́каць, п. me, ч. mé, méé, mekati, mečet, слц. mé, mé-é-é, mékat’, м. ме, мека, схв. ме, мȅка «мекання», мȅкати, мекèтати, слн. meketáti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ме-e
ме́кати «кричати, як коза або вівця; говорити нерозбірливо, розтягуючи слова і вставляючи звуки мм, ме»
меке́кати «кричати, як коза або вівця»
мекеке́ «тс.»
мекеке́кати
ме́кіт «мекання»
мекота́та
мекоті́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мэ́каць білоруська
μηκάομαι «тс.» грецька
mekénti «мекати» литовська
ме македонська
me польська
me праслов’янська
ме російська
ме сербохорватська
словацька
mé-é-é словацька
mékat' словацька
meketáti словенська
ме-ме́ українська
ме́кать українська
мека українська
мȅка «мекання» українська
мȅкати українська
мекèтати українська
чеська
méé чеська
mekati чеська
mečet чеська
mekati ?

мя «мене» (зн. в.)

псл. mę, me, давні форми знахідного відмінка, замінені пізніше в слов’янських мовах формою родового відмінка mene;
споріднені з прус. mien, дінд. mām, mā, гр. με, лат. mē «тс.»;
р. кн. заст. др. мя, п. mię, [mie], ч. вл. нл. mě, слц. mä, болг. м. схв. ме, слн. mе, стсл. MѦ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ме «тс.»
мня
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме болгарська
верхньолужицька
cлц. mä верхньолужицька
με грецька
mām давньоіндійська
мя давньоруська
«тс.» латинська
ме македонська
нижньолужицька
cлц. mä нижньолужицька
mię польська
праслов’янська
mien прусська
мя російська
ме сербохорватська
словенська
старослов’янська
mie українська
чеська
cлц. mä чеська
me ?
?
мя ?
мя ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України