LOCUM — ЕТИМОЛОГІЯ

лейтена́нт

через посередництво російської і німецької мов (нвн. Léut(e)nant) запозичено з французької;
фр. lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» є калькою слат. locum tenens «намісник, заступник» і відповідно складається з іменника lieu «місце; місцевість», що походить від лат. locum «місце; посада; місцевість», і дієприкметника теп. ч. tenant від дієслова tenir «тримати, держати; володіти», що походить від слат. *tenīre ‹ tenere «тримати, держати; володіти, мати, займати», спорідненого з дінд. tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається», tanuḥ «тонкий; ніжний», гр. τείνω «натягую, розтягую», псл. teneto «сітка; петля, сильце», tъnъkъ «тонкий», укр. тене́та, тонки́й;
р. лейтена́нт, бр. лейтэна́нт, п. lejtnant, lejtenant, ч. слц. lajtnant, вл. lejtnant, болг. ле́йтена́нт, схв. лȁjтнант, слн. lájtnant;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лейтэна́нт білоруська
ле́йтена́нт болгарська
lejtnant верхньолужицька
τείνω «натягую, розтягую» грецька
tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається» давньоіндійська
tanuḥ «тонкий; ніжний» давньоіндійська
locum «місце; посада; місцевість» латинська
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
lejtnant польська
lejtenant польська
teneto «сітка; петля, сильце» праслов’янська
tъnъkъ «тонкий» праслов’янська
лȁjтнант сербохорватська
locum tenens «намісник, заступник» середньолатинська
*tenīre «тримати, держати; володіти, мати, займати» середньолатинська
tenere середньолатинська
tenere середньолатинська
tenere середньолатинська
lajtnant словацька
lájtnant словенська
тене́та українська
тонки́й українська
lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» французька
lieu «місце; місцевість» французька
tenant «тримати, держати; володіти» французька
tenir «тримати, держати; володіти» французька
lajtnant чеська
лейтена́нт ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України