LA — ЕТИМОЛОГІЯ

ля «шостий звук музичної гами і нота, що його позначає» (муз.)

запозичення з італійської мови;
іт. lа «тс.», як і назви інших нот гами, походить від початкового складу одного із слів першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну;
Фонетичні та словотвірні варіанти

la
la
la
ла
ла
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«тс.» італійська

ля (вживається як вставка, пор. «Я ходив ля до него»)

неясне;
можливо, пов’язане з бр. [ля] «бач, глянь», слц. la, нл. laj, lěj, lej, le «тс.» i є результатом редукції та наступної десемантизації вигуку гля, пов’язаного з гляді́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля «бач, глянь» білоруська
laj нижньолужицька
lěj нижньолужицька
lej нижньолужицька
le нижньолужицька
la словацька
гля українська
гляді́ти українська

соль «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук» (муз.)

запозичення з італійської мови;
іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;
пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;
р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
соль білоруська
сол болгарська
sol «тс.» італійська
re «ре» італійська
sol- латинська
sol польська
соль російська
sól словенська
sol чеська
Іоанну ?
Павлом ?
назви ?
mi «мі» ?
fa «фа» ?
la «ля» ?
si «сі» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України