LÄNDERN — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́нда «бродяга, ледар; грабіжник»
запозичення з західнослов’янських мов;
п. [łandyga] «нероба, ледар», [łandykować, łandzić], ч. [landati se] «плентатися, брести, тинятися без діла», як і схв. лàндати, лàндарати, лȃндрати «тс.», походять від нвн. [landern] «тинятися, ходити поволі, важко», [ländern, lendern], schlendern «тс.», які зіставляються з лит. lendù, ljsti «лізти», landýti «лазити»;
р. [ла́ндовать] «байдикувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́нда́ти
«бродяжити; нишпорити, грабувати Ж; байдикувати МСБГ; повільно ходити МСБГ»
ланди́ґа
«тс.»
ландиґува́ти
«бродяжити; грабувати»
ландува́ти
«тс.»
ле́ндати
«тинятися без діла, ледве ходити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lendù | литовська |
| ljsti «лізти» | литовська |
| landýti «лазити» | литовська |
| landern «тинятися, ходити поволі, важко» | нововерхньонімецька |
| ländern | нововерхньонімецька |
| lendern | нововерхньонімецька |
| schlendern «тс.» | нововерхньонімецька |
| łandyga «нероба, ледар» | польська |
| łandykować | польська |
| łandzić | польська |
| ла́ндовать «байдикувати» | російська |
| лàндати | сербохорватська |
| ландàрати | сербохорватська |
| лȃндрати «тс.» | сербохорватська |
| landati se «плентатися, брести, тинятися без діла» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України