IDIOM — ЕТИМОЛОГІЯ
ідіо́м
запозичене з латинської мови через німецьке або французьке посередництво (н. Idióm, фр. idiome);
лат. idiōma походить від гр. ἰδίωμα «властивість, особливість, своєрідність», пов’язаного з ἴδιος ( ‹Fíδioς ‹*Fhεδioς), яке зводиться до іє. *swed- «окремий; бути окремо, нарізно»;
р. болг. идио́м, идио́ма, бр. ідыёма, п. ч. вл. idiom, слц. слн. idióm, м. Идио́м, схв. идùōм;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідіо́ма
ідіомати́зм
ідіома́тика
ідіомати́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідыёма | білоруська |
| идио́м | болгарська |
| идио́ма | болгарська |
| idiom | верхньолужицька |
| ἰδίωμα «властивість, особливість, своєрідність» | грецька |
| ἴδιος | грецька |
| Fíδioς | грецька |
| *Fhεδioς | грецька |
| *swed- «окремий; бути окремо, нарізно» | індоєвропейська |
| idiōma | латинська |
| идио́м | македонська |
| idiom | польська |
| идио́м | російська |
| идио́ма | російська |
| идùōм | сербохорватська |
| idióm | словацька |
| idióm | словенська |
| idiome | французька |
| idiom | чеська |
| Idióm | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України