HUS — ЕТИМОЛОГІЯ

гусь (жін. p.; частіше мн. гу́си)

псл. *gǫsb (‹іє. *ğhans-) замість сподіваного *zçsь найвірогідніше пояснюється відомим і в інших випадках паралелізмом іє. g і g у відповідних коренях (пор. р. огоро́д – [озоро́д]), тому немає потреби в поясненні початкового g факультативною дисиміляцією первісних задньоязикових палатальних у велярні перед інтервокальними свистячими приголосними (Meillet Études 178);
малоймовірне пояснення аналогією до звуконаслідувального вигуку ґe-ґe (Skok І 635–636), впливом з боку германських мов, пор. двн. gans «гусь» (Фасмер І 478; БЕР І 304; Trautmann 365; Pokorny 412) або припущення про запозичення з групи кентум (Кіраrsky GLG 103–108);
споріднене з двн. gans «тс.», дінд. hanisá, гр. χήν, лат. anser, лит. žąsìs, лтс. zoss (zùoss);
р. бр. гусь, др. гусь, п. gęś, ч. husa, ст. hus, слц. вл. husy, нл. gus, полаб. gçs, болг. гъ́ска, м. гуска, схв. гуска, слн. gós;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гуса́к
гусеня́
гуси́ний
гу́сиця
гусівни́к «той, хто розводить гусей»
гусі́й «пастух гусей»
гусі́р «тс.»
гу́ска
гусни́к «хлів для гусей»
гу́сочка «крендель»
гусь «тс.»
гусю́ (вигук для підкликання гусей)
гу́ся́
гуся́р «гусь-гермафродит; пастух гусей»
гуся́тина «мʼясо гуски»
гуся́тник «пастух гусей; хлів для гусей»
гуся́тниця «вид каструлі; та, хто пасе гусей»
гу́сячий
гуся́чка «гусячий послід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гусь білоруська
гъ́ска болгарська
husy верхньолужицька
χήν грецька
gans «гусь» давньоверхньонімецька
gans «тс.» давньоверхньонімецька
hanisá давньоіндійська
гусь давньоруська
g (пор. р. огоро́д -- [озоро́д]) індоєвропейська
anser латинська
zoss (zùoss) латиська
žąsìs литовська
гуска македонська
gus нижньолужицька
gçs полабська
gęś польська
*gǫsb (‹іє. *ğhans-) праслов’янська
гусь російська
гуска сербохорватська
husy словацька
gós словенська
husa чеська
ґe-ґe ?
gans «гусь» ?
hus ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України