ESPRIT — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спирт
очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови;
англ. spirit «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» через посередництво фр. ст. spirit, esprit виводиться як хімічний термін, вживаний алхіміками, від лат. spīritus «віяння, подих; дихання; душа, дух», похідного від spīro, spīrāre «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати», спорідненого з дісл. fīsa «дути», свн. visen «тс.», псл. piskati «свистати, пищати», укр. пи́скати;
р. болг. спирт, бр. спірт, п. spirytus, ч. spiritus (заст.), špiritus, слц. [špiritus], вл. spiritus, м. спирт, шпирт, шпиритус, схв. спи̏рит «спирт; дух, душа, інтелект; привид», шпи̏рит(ус) «спирт», слн. špírit;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заспиртований
проспирто́ваний
спирті́вка
спи́ртне́
спиртува́ти
спиртуо́зи
«спиртні напої»
(заст.)
спиртуо́зний
(заст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spirit «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» | англійська |
спірт | білоруська |
спирт | болгарська |
spiritus | верхньолужицька |
fīsa «дути» | давньоісландська |
spīritus «віяння, подих; дихання; душа, дух» | латинська |
spīrāre «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати» | латинська |
spīro | латинська |
спирт | македонська |
шпирт | македонська |
шпиритус | македонська |
spirytus | польська |
piskati «свистати, пищати» | праслов’янська |
спирт | російська |
спи̏рит «спирт; дух, душа, інтелект; привид» | сербохорватська |
шпи̏рит(ус) «спирт» | сербохорватська |
visen «тс.» | середньоверхньнімецька |
špiritus | словацька |
špírit | словенська |
пи́скати | українська |
spirit | французька |
esprit | французька |
spiritus (заст.), špiritus | чеська |
špiritus | чеська |
špiritus | чеська |
сприт «спритність»
не зовсім ясне;
може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;
можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;
бр. спрыт «спритність, вправність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спритки́й
«жвавий, моторний»
спри́тний
спри́тник
«спритна людина»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
прыць «тс.» | білоруська |
спрыт «спритність, вправність» | білоруська |
при́п(к) ам «біжу» | болгарська |
sprautō «швидкий» | готська |
spīritus «душа, дух; життєва сила» | латинська |
sprū́sti «ковзнути» | литовська |
spryt «спритність, меткість, проворність» | польська |
pryciać «поспішати» | польська |
прыть «прудкість, спритність» | російська |
пруд «став» | російська |
прудки́й | українська |
esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України