ESPRIT — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови;

англ. spirit «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» через посередництво фр. ст. spirit, esprit виводиться як хімічний термін, вживаний алхіміками, від лат. spīritus «віяння, подих; дихання; душа, дух», похідного від spīro, spīrāre «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати», спорідненого з дісл. fīsa «дути», свн. visen «тс.», псл. piskati «свистати, пищати», укр. пи́скати;

р. болг. спирт, бр. спірт, п. spirytus, ч. spiritus (заст.), špiritus, слц. [špiritus], вл. spiritus, м. спирт, шпирт, шпиритус, схв. спи̏рит «спирт; дух, душа, інтелект; привид», шпи̏рит(ус) «спирт», слн. špírit;

не зовсім ясне;

може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;

можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;

бр. спрыт «спритність, вправність»;