BRINK — ЕТИМОЛОГІЯ

брень (вигук, що передає звучання струни)

очевидно, утворення від чотирьох праслов’янських варіантів основ *bre-n-, *brь-n- *brъ-n-, *bry-n-, споріднених з основою *brę-, збереженою в бря́кати;
українські форми на бри-, мабуть, усі походять від основи *brъ-n-, форми на бре- – від основи *bre-n-;
р. брень, брынь, бренча́ть, брынча́ть, бр. [брин-брин], бры́нкаць, п. brnieć, ч. brnk, brnčeti, brnkati, слц. brnk, brnčať, brnkať, вл. brink, brinčeć, нл. brjeńk, brjeńkaś, brincaś, болг. бренцам «тихо плачу», брънбрън, бръ́нкам, м. брмне, брмчи «бринить», схв. брèнкати, брȅнцати, слн. brenčáti, brnéti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брені́ти «звучати, дзижчати, дзвеніти»
бренлаи́вий
бренч «трутень»
бре́нчик «тс.»
бре́нькати «погано грати; смикати струну»
бре́нька́ч «поганий музика; дзвінка монета»
бре́нькіт
бреньча́ти
брині́ти «тс.»
бринчо́к «дзвінок, бубонець»
бринь «тс.»
бри́нькало «всякий музичний інструмент, на якому можна бриньчати»
бри́нькати «тс.»
бринька́ч «дзвінка монета»
бриньча́ти
брони́ти «бриніти, дзвеніти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
брин-брин білоруська
бренцам «тихо плачу» болгарська
brink верхньолужицька
brinčeć верхньолужицька
брмне македонська
brjeńk нижньолужицька
brjeńkaś нижньолужицька
brincaś нижньолужицька
brnieć польська
брень російська
брèнкати сербохорватська
brnk словацька
brnčať словацька
brnkať словацька
brenčáti словенська
brnéti словенська
брынь українська
бренча́ть українська
брынча́ть українська
бры́нкаць українська
брънбрън українська
бръ́нкам українська
брмчи «бринить» українська
брȅнцати українська
brnk чеська
brnčeti чеська
brnkati чеська
*bre-n- ?
*brь-n- ?
*bry-n- ?
*brę- ?
бря́кати ?
бри- ?
*brъ-n- ?
бре- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України