BRINK — ЕТИМОЛОГІЯ
брень (вигук, що передає звучання струни)
очевидно, утворення від чотирьох праслов’янських варіантів основ *bre-n-, *brь-n- *brъ-n-, *bry-n-, споріднених з основою *brę-, збереженою в бря́кати;
українські форми на бри-, мабуть, усі походять від основи *brъ-n-, форми на бре- – від основи *bre-n-;
р. брень, брынь, бренча́ть, брынча́ть, бр. [брин-брин], бры́нкаць, п. brnieć, ч. brnk, brnčeti, brnkati, слц. brnk, brnčať, brnkať, вл. brink, brinčeć, нл. brjeńk, brjeńkaś, brincaś, болг. бренцам «тихо плачу», брънбрън, бръ́нкам, м. брмне, брмчи «бринить», схв. брèнкати, брȅнцати, слн. brenčáti, brnéti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брені́ти
«звучати, дзижчати, дзвеніти»
бренлаи́вий
бренч
«трутень»
бре́нчик
«тс.»
бре́нькати
«погано грати; смикати струну»
бре́нька́ч
«поганий музика; дзвінка монета»
бре́нькіт
бреньча́ти
брині́ти
«тс.»
бринчо́к
«дзвінок, бубонець»
бринь
«тс.»
бри́нькало
«всякий музичний інструмент, на якому можна бриньчати»
бри́нькати
«тс.»
бринька́ч
«дзвінка монета»
бриньча́ти
брони́ти
«бриніти, дзвеніти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брин-брин | білоруська |
| бренцам «тихо плачу» | болгарська |
| brink | верхньолужицька |
| brinčeć | верхньолужицька |
| брмне | македонська |
| brjeńk | нижньолужицька |
| brjeńkaś | нижньолужицька |
| brincaś | нижньолужицька |
| brnieć | польська |
| брень | російська |
| брèнкати | сербохорватська |
| brnk | словацька |
| brnčať | словацька |
| brnkať | словацька |
| brenčáti | словенська |
| brnéti | словенська |
| брынь | українська |
| бренча́ть | українська |
| брынча́ть | українська |
| бры́нкаць | українська |
| брънбрън | українська |
| бръ́нкам | українська |
| брмчи «бринить» | українська |
| брȅнцати | українська |
| brnk | чеська |
| brnčeti | чеська |
| brnkati | чеська |
| *bre-n- | ? |
| *brь-n- | ? |
| *bry-n- | ? |
| *brę- | ? |
| бря́кати | ? |
| бри- | ? |
| *brъ-n- | ? |
| бре- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України