BI — ЕТИМОЛОГІЯ

залишок (власне, колишня форма 3-ї ос. одн.) окремого різновиду аориста (на by-) або умовного способу (на bi-) від допоміжного дієслова byti «бути», яке в східнослов’янських мовах перетворилось у відповідних формах у частку в результаті втрати особових закінчень цих форм;

р. бр. бы, -бы, др. быхъ, бы, быхомъ, бысте, бышя, быховѣ, быста, бысте, п. -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście, ч. (-)bych, (-)bys, (-)bychom, (-)byste, слц. by, -by, вл. (-)bych, (-)by, (-)bychmy, (-)byšće, (-)bychu, (-)bychmoj, (-)byštaj (byštej), нл. by, -by, болг, м. би, -би, схв. бих, би, бисмо, бисте, слн. bi, стсл. быχъ, бы, бы, быχомъ, бысте, бышѧ, быховѣ быста, бимь, би, бимъ, бисте, бѧ, быховѣ;

через російську мову запозичено з німецької і французької мов;

н. Bíwak, фр. bivouac походять з нн. bîwake (швейц.-нім. [bîwacht] «додатковий караул біля будівлі, в якій перебуває основна сторожа»), утвореного з префікса bî- «при-, побічно» (пор. нвн. bei- «тс.»), спорідненого з гот. bi «навколо, при», гр. ἀμφί, лат. ambi «тс.», і іменника wake «варта» (пор. нвн. Wache «тс.»);

р. бивуа́к, бива́к, бр. біва́к, п. biwak, biwuak, ч. bivak, слц. bivuak, вл. biwak, болг. Бива́к, м. бива́к, схв. бѝвак, слн. bivák;