BAI — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

виводилось від дтюрк. bai «знатний, багатий», baiär «знатна людина» з заміною бой- на боль- під впливом болий «більший» (Малов ИАН ОЛЯ 5, 132, 137 і далі; RÉS 23, 189; 41, 33; Младенов 40; Machek ESJČ 59–60; Räsänen AfSlPh 20, 448–449);

більше прихильників мало виведення від дтюрк. boilа «благородний, знатний», від якого походить і сгр. βοɩλãς, βοηλãς, βoλιάδες (Mikl. TEl І 266; Брандт РФВ 21, 210; Brückner 34–35; KZ 43, 324; 48, 175; БЕР І 66), але при цьому залишаються нез’ясованими фонетичні невідповідності (пор. закономірне стсл. былга, др. быль, быля з дтюрк. boila, buila – Korsch AfSlPh 9, 492; ИОРЯС 7/1, 44; 8/4, 32; 9/1, 278; Mikl. EW 17), які не усуваються і реконструкцією тюрк. *bojla äri (Marquart Kum. 26);

є думка (Sadn.– Aitz. VWb. I 384–386), що звукові форми болгариɴъ (стсл.) і бояринъ (др.) були запозичені незалежно одна від одної з різних тюркських джерел;

не знайшла підтримки спроба виведення з дірл. bó-aire, що походить від bó «корова» і aire «господар»(Schachmatov AfSlPh 33, 86, 87) або з ісл. boearmen «знатна людина» (Сабинин ЖМНП 16, 44);

висловлюється також припущення про походження псл. *bojаrіnъ від *bojarь, утвореного від *bоjь «битва, бій», причому враховується п. ст. bojar «боєць, воїн», bojarz «тс.» і початкове значення др. бояринъ «дружинник» (Шанский ЭСРЯ І 2, 181–102; Даль І 121; Linde І 142);

останнім часам Трубачов (ЭИРЯ IV 160–163) висунув досить переконливе пояснення як результату видозміни давньобулгарського етноніма bulγar (›*bülүär › *bölүär);

р. боя́рин, бр. бая́рын, др. бояринъ, п. bojarzyn, bojar, ч. bojar, bojarin, [bojařín], болг. боля́рин, боля́рка, схв. бòљарин, бòљāр, слн. boljár, стсл. болгариɴъ, болѣриɴъ, (мн.) болгаре;

гр. βάιον «пальмова гілка» походить від копт. bai;

через старослов’янську мову запозичено з грецької;

р. ва́йя, ва́ия «гілка папороті, пальми», др. ваие «пальмова гілка», болг. ва́я, стсл. ваиѥ «тс.»;

псл. oba, obě;

споріднене з лит. abù «обидва», abì «обидві», лтс. abi «обидва», прус. abbai, лат. ambō, гр. ἄμφω, дінд. ubhā, ubhāu, ubhē, ав. uwa, ubē, гот. bai, ba, тох. А āmpi, āmpe, B ant-api «тс.»;

іє. *ambhō(u) «обидва»;

утворилось, очевидно, з префікса *ambh- (‹*ambhi) «навколо» та *bhō(u) «обидва», відбитого в гот. bai «обидва», нвн. beide, англ. both «тс.»;

недостатньо переконливим є зведення (Machek ESJČ 404) до форми типу іє. *ambhi-duvō «обидва»;

р. болг. діал. о́ба, о́бе, бр. або́е, др. оба, обѣ, п. obа, obaj, obie, oboje, ч. oba, obě, oboje, obojí, слц. oba, obaja, obe, вл. wobaj, wobě, нл. wobej, hobej (dwa), hobej (dwě), полаб. vübë, м. обаjцата «обидва, обоє», схв. о̏ба, о̏б(j)e, слн. obá, obé, стсл. оба, обѣ;