AU — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ава́ (вигук несподіванки, здивування, шкодування і ін.)
очевидно, результат злиття вигуку *ав (au, мабуть, запозиченого з німецької мови, пор. нім. au) і вигуку а;
можливе також припущення про злиття вигуку а з відмерлим тепер вигуком *ва (пор. овва́ і ін.);
бр. [ава́й], п. ст. awa «ото», ч. au «ой», ст. ave «ох», вл. aw «ой», полаб. au «ох», схв. àвај «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ава́й | білоруська |
| aw «ой» | верхньолужицька |
| au (au, мабуть, запозиченого з німецької мови, пор. нім. au) | німецька |
| au «ох» | полабська |
| awa «ото» | польська |
| àвај «тс.» | сербохорватська |
| au «ой» | чеська |
| ave «ох» | чеська |
| а з (пор. овва́ і ін.) | ? |
| *ва (пор. овва́ і ін.) | ? |
аву́ (вигук, що передає виття собаки, вовка)
звуконаслідування, яке в окремих мовах могло виникати самостійно або під впливом сусідніх мов;
пор. лтс. aũ «тс.» (Mühl.– Endz. I 214);
п. au, awu, ou;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aũ «тс.» | латиська |
| au | польська |
| awu | польська |
| ou | польська |
| aũ «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України