ARREST — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нім. Arrést походить від фр. ст. arrest, яке зводиться до слат. arrestum, пов’язаного з дієсловом arrestāre «зупиняти, затримувати», утвореного з префікса ad- «при-, до-» і дієслова restāre «залишатися, чинити опір», яке в свою чергу складається з префікса re- (red-) і дієслова stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

характер наголосу ставить під сумнів припущення (Brückner 6; Richhardt 31; Шелудько 21; Фасмер І 85) про польське посередництво;

засвідчений у Франка варіант а́решт пояснюється пізнішим польським впливом (пор. пізніше рос. а́рест);

похідне арешта́нт, можливо, запозичено з французької мови;

фр. ст. arrestant є переоформленням під впливом іменників на -ant дієприкметника мин. часу arrestat «затриманий» (лат. arrestatus);

Фасмер виводить цю форму з нім. Arrestánt (від лат. arrestans), первісно «той, хто затримує», з XVIII ст. «той, кого затримують»;

у такому разі укр. арешта́нт не раніше, ніж з XVIII ст;

р. а́ре́ст, бр. а́рышт, п. areszt, ч. вл. arest, [(h)arešt], слц. árešt, [orešt], болг. аре́ст, apécmo, схв. àрест, áриште, слн. arést;