AQUA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Aquamarín утворено на основі виразу лат. aqua marīna «морська вода»;

лат. aqua «вода» споріднене з гот. aƕa «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс.», р. Ока́, лат. marīnus «морський» пов’язане з mare «мо́ре», спорідненим з псл. more, укр. море;

р. болг. аквамари́н, бр. аквамары́н, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarín, вл. akwamarin, схв. аквамàрūн;

запозичено з французької мови у двох варіантах через російську і польську мови;

фр. aquarelle «акварель» походить від іт. acquerelle, acquerello, пов’язаного з acqua «вода», яке походить від лат. aqua «тс.»;

р. акваре́ль, бр. акварэ́ль, n. akwarela, ч. akvarel, akvarela, слц. akvarel, вл. akwarel, болг. м. акваре́л, схв. аквàрел, слн. akvarél ;

нове запозичення з латинської мови;

лат. aquārium «водойма» є похідним від aqua «вода»;

р. болг. м. аква́риум, бр. аква́рыум, п. akwarium, ч. akvarium, слц. akvárium, вл. akwarij, схв. àква ријум, слн. akvárij;

гр. Ἀρχίππος (букв. «старший конюх») складається з префікса ἀρχι- із значенням «головний, старший», пов’язаного з ἀρχαĩος «старий», і ἵππος «кінь», спорідненого з дінд. ásva, лат. equus «тс.», лит. ešva «кобила» (від. іє. *ekuos «кінь»), можливо, пов’язаного також з лат. aqua «вода», гот. aƕa «тс.» як первісним «(божественна) кобила» (пор. також хет. e-ku-uz-zi «п’є»);

через старослов’янську мову запозичено з грецької;

р. болг. Архи́п, бр. Архи́п, п. Archipp, ч. Archip, стсл. Архипъ;

похідне утворення від го́луб;

назва пояснюється подібністю квітки рослини до птаха;

пор. іншу назву тієї самої рослини о́рлики, р. [о́рлики], бр. [во́рлікі, го́рлікі] «тс.», п. orlik, orlica, ч. слц. orlíček, слн. orlica, orliček;

пор. також нім. Adlersblume «тс.» (букв. «орлина квітка»);

останній ряд назв зумовлений впливом лат. Aquilegia «тс.», сприйнятого як дериват від aquila «орел», хоча воно, очевидно, утворене з основ іменника aqua «вода» і дієслова lego «збираю», пор. р. водосбо́р «тс.»;

заміна назви о́рлики на голубки́ могла бути повʼязана з голубим кольором квітів одного з різновидів рослини;

р. голубо́к, голубки́ «тс.»;

фр. gouache походить від іт. guazzo «водяна фарба; мокрота, калюжа», яке зводиться до лат. aquātio «добування води; водопій; калюжі», похідного від aqua «вода»;

через російську мову запозичено з французької;

р. гуа́шь, бр. болг. гуа́ш, п. gwasz, guasz, ч. gouache, kvaš, слц. gvaš, болг. гваш, схв. гваш;

запозичення з французької мови;

фр. eau de Cologne «одеколон», букв. «вода з Кельну, кельнська вода», утворено з іменника eau «вода», що зводиться до лат. aqua, і назви міста Cologne «Кельн», де у XVIII ст. було винайдено одеколон;

р. болг. одеколо́н, бр. адэкало́н, слн. eau de Cologne;

запозичено із середньолатинської мови, можливо, через посередництво польської;

слат. aqua vitae «горілка», букв. «вода життя» складається з лат. aqua «вода» і vīta (род. в. vītaе) «життя»;

р. [окови́тка, акави́тая], бр. акаві́та, акаві́тка, п. okowita, okowitka, ч. akvavit, слц. okovitka, слн. akvavita;

не виключена можливість калькування етимологічно неясної наукової назви лат. Aquilegia, яка інколи роз-глядається як похідна від aquila «орел», хоча припускається також, що вона може складатися з основ aqua «вода» і lego «збираю» (пор. р. водосбо́р «Aquilegia»);

пор. [голубки́, яструбец] «тс.»;

похідне утворення від оре́л;

назва пояснюється будовою квітки орликів, пелюстки якої із загнутими вниз шпорцями нагадують кігті хижого птаха або голову хижого птаха із загнутим дзьобом;

р. о́рлик «орлики», [орлики] «герань лучна, Geranium pratense L.», бр. во́рлікі «орлики», [горлікі], п. orlik, [orlica], ч. слц. orlíček, слн. orlíca, [orliček, vorlica] «тс.»;

запозичення з французької мови;

фр. eau-forte «азотна кислота» (якою витравлюють малюнок на металі) утворене з компонентів eau «вода», що походить від лат. aqua «тс.», і fort(e) «сильний, дужий, стійкий, міцний»;

р. болг. офо́рт, бр. афо́рт, слц. eaufort;

через церковно-словʼянське посередництво запозичено з грецької мови;

гр. ʼΑκυλĩνα походить від лат. Aquilīna (букв. «орлина»), повʼязаного з лат. aquila «орел», можливо, похідного від aqua «вода»;

р. Акили́на, (розм.) Акули́на, бр. Акулі́на, (розм.) Кулі́на, п. Akwilina, ч. Akvilina, болг. Акули́на, м. Акилина, схв. слн. Akilina, стсл. Акоунига;