ALI — ЕТИМОЛОГІЯ

аль «але» (сполучник)

очевидно, результат скорочення давньоруського сполучника али «тс.; або» (пор. р. [а́ли] «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі́] «але»), який, разом з п. ст. ali «але; поки», болг. али́ «хіба; або; але», м. али «або», схв. ȁли «але; або; хіба», слн. àli «або; але» зводиться до псл. ali «але; або», утвореного з сполучника а і частки li;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
али́ «хіба; або; але» болгарська
али «або» македонська
ali «але; поки» польська
ali «але; або» праслов’янська
ȁли «але; або; хіба» сербохорватська
àli «або; але» словенська
али «тс.; або» (пор. р. [а́ли] «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі́] «але») ?
ali «але; поки» ?
а ?

а́льбо́ «або»

псл. ali bo, до складу якого входять сполучники a, li і частка bo;
недостатньо обґрунтована думка (Онышкевич Исслед. п. яз. 238; Кобилянський Гуц. гов. 79) про польське походження укр. альбо;
р. [а́льбо], бр. альбо́, п. albo, ст. alibo, слц. alebo, нл. albo «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а́лбо «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
альбо́ білоруська
albo «тс.» нижньолужицька
albo польська
ali праслов’янська
а́льбо російська
alebo словацька
альбо українська
a ?
li/I› і частка bo ?
alibo ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України