AI — ЕТИМОЛОГІЯ

ай (вигук)

праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (j), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав;
спроби конкретнішого з'ясування первісної форми (Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Machek ESJČ 34) поки що малопереконливі;
паралельні утворення дінд. ai, гр. αί, лат. ai, нвн. еі, фр. аїе;
р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. aj, схв. ȃj, слн. àj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а́йкало
а́йкати
ая́й «тс.» (ай-аи)
ая́йкало
ая́йкати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ай білоруська
ай болгарська
aj верхньолужицька
αί грецька
ai давньоіндійська
ai латинська
aj македонська
aj нижньолужицька
еі нововерхньонімецька
aj польська
ай російська
ȃj сербохорватська
aj словацька
àj словенська
аїе французька
aj чеська
а (j) ?
й (j) ?
а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України