AI — ЕТИМОЛОГІЯ
ай (вигук)
праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (j), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав;
спроби конкретнішого з'ясування первісної форми (Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Machek ESJČ 34) поки що малопереконливі;
паралельні утворення дінд. ai, гр. αί, лат. ai, нвн. еі, фр. аїе;
р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. aj, схв. ȃj, слн. àj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́йкало
а́йкати
ая́й
«тс.»
(ай-аи)
ая́йкало
ая́йкати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ай | білоруська |
ай | болгарська |
aj | верхньолужицька |
αί | грецька |
ai | давньоіндійська |
ai | латинська |
aj | македонська |
aj | нижньолужицька |
еі | нововерхньонімецька |
aj | польська |
ай | російська |
ȃj | сербохорватська |
aj | словацька |
àj | словенська |
аїе | французька |
aj | чеська |
а (j) | ? |
й (j) | ? |
а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України