ЧОЛОВІК — ЕТИМОЛОГІЯ

чолові́к «особа чоловічої статі; одружений чоловік стосовно своєї дружини; людина; [cелянин; (про вовків) штука]»

виведення ч(е)ловекъ з початкового словекъ (похідного від словити) «той, що говорить, має дар слова» (Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364–365) або з енклітики неозначено-особових займенників типу ч. -kolivěk, п. kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.») (Мартынов Сб. Аванесову 185–192);
пояснення -věkъ як «сила» (Brückner 79);
з čelo «чоло, лоб» + věkъ «сила», тобто «той, що має силу в лобі» (Šuman AfSlPh 30, 295);
пов’язання čelo- з двн. helid «чоловік, боєць, герой», гр. ϰέλωρ «син, нащадок» (Brugmann IF 19 (1906), 213);
брак точних слов’янських відповідників обом компонентам викликав появу інших, більш сумнівних припущень: тлумачення čelo- як «чоло ( підвищення)» (Критенко Вступ 527; КЭСРЯ 489);
праслов’янський новотвір, що не має відповідників в інших індоєвропейських мовах;
первісне значення слова – «той, що належить до роду, родини» або «чоловічий член роду» (Zimmer AfSlPh II 346–348; Bern. І 140–141; Moszyński JP 33, 352–354);
за останньою гіпотезою, це складне слово čelo-věkъ, перша частина якого пов’язується з псл. čel’adь «група людей», а друга з лит. vaĩkas «дитя; син», прус. waix «слуга, наймит»;
загальноприйнятої етимології не має;
псл. čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга»;
розгляд слова як одноосновного čelov-ěk «член племені» (Otrębski LP 7, 1959, 296–297);
р. челове́к «людина», бр. чалаве́к «людина; одружений чоловік», др. чоловѣкъ, чєловѣкъ, чловѣкъ, п. człowiek, ч. člověk, слц. človek, вл. čłowjek «тс.», нл. čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік», полаб. clåvǝk «людина», болг. чове́к «людина; чоловік, мужчина», м. човек, схв. чо̀век «тс.», слн. člîvеk, стсл. чловѣкъ «людина; слуга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вщина «спадщина від чоловіка (?)» (у прикладі чоловікуо͡вщину адбирають)] ЛПол
надчолові́к «надлюдина»
нечолові́к «нелюд»
нечолові́чий «нелюдський»
чолов'я́га
чолові́цтво
чолові́цький
чолові́чество «людство»
чолові́чий
чолові́чина
чоловічи́ско (збільш. форми від чоловік)
чолові́чисько «чоловічище»
чолові́чити «олюднювати, персоніфікувати»
чолові́чище
чолові́чний «людяний»
чолові́чник «середній простір у церкві (де звичайно стоять чоловіки)»
чолові́чок «зіниця»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чалаве́к «людина; одружений чоловік» білоруська
чове́к «людина; чоловік, мужчина» болгарська
čłowjek «тс.» верхньолужицька
ϰέλωρ «син, нащадок» грецька
helid «чоловік, боєць, герой» давньоверхньонімецька
чоловѣкъ давньоруська
vaĩkas «дитя; син» литовська
човек македонська
čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік» нижньолужицька
clåvǝk «людина» полабська
kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.»)(Мартынов Сб. Аванесову 185--192) польська
człowiek польська
čel'adь «група людей» праслов’янська
čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга» праслов’янська
waix «слуга, наймит» прусська
челове́к «людина» російська
чо̀век «тс.» сербохорватська
človek словацька
člîvеk словенська
чловѣкъ «людина; слуга» старослов’янська
чєловѣкъ українська
чловѣкъ українська
-kolivěk чеська
člověk чеська
ч(е)ловекъ з початкового словекъ «той, що говорить, має дар слова» (похідного від словити)(Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364--365) ?
як «сила» ?
čelo «чоло, лоб» ?
věkъ «сила» ?
тобто «той, що має силу в лобі» ?
čelo- ?
як «чоло ( підвищення)» ?
čelov-ěk «член племені» ?

вік

можливо, слово вік тотожне з другою частиною слова чолові́к;
іє. *ueik-/uoik- «бути сильним»;
споріднене з лит. viekas «сила, життя», veĩkti «діяти, робити», лтс. vèikt «домогтися, подолати», дісл. veig «міць, сила», víg «боротьба», гот. weihan «боротися», двн. wigan «тс.», лат. vinco «перемагаю», ірл. fichim «борюсь»;
псл. *věkъ «сила, здоров’я людини, життя»;
р. бр. болг. м. век, др. бѣкъ, п. wiek, ч. věk, слц. vek, вл. wěk, схв. вȕјек, вȇк, слн. vék «вік; сила», стсл. вѣкъ «тривалість життя; вічність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бе́звік
безві́чний «віковічний»
відві́ку «споконвіку»
відві́чний «вічний»
віківщи́на «старовина»
вікові́чний
вікові́чнити
вікува́ти
вічи́стий «вічний»
ві́чний
вічня́к «вічний володар землі»
дові́ку
дові́чний
зві́ку
зві́чний
ізві́к
наві́к
наві́ки
справі́ку
спредві́ку «споконвіку»
уві́к
увікові́чувати
уві́чнювати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
век білоруська
век болгарська
wěk верхньолужицька
weihan «боротися» готська
wigan «тс.» давньоверхньонімецька
veig «міць, сила» давньоісландська
бѣкъ давньоруська
*ueik-/uoik- «бути сильним» індоєвропейська
fichim «борюсь» ірландська
vinco «перемагаю» латинська
vèikt «домогтися, подолати» латиська
viekas «сила, життя» литовська
век македонська
wiek польська
*věkъ «сила, здоров’я людини, життя» праслов’янська
век російська
вȕјек сербохорватська
vek словацька
vék «вік; сила» словенська
вȇк українська
věk чеська
вік ?
чолові́к ?
veĩkti «діяти, робити» ?
víg «боротьба» ?
вѣкъ «тривалість життя; вічність» ?

Агафо́ник

через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. чоловіче і жіноче імена Ἀγαϑοόνίκος, Ἀγαϑονίκη утворені з основ прикметника ἀγαϑός «добрий, хороший» і іменника νίκη «перемога» чи дієслова νῑκάω «перемагаю»;
р. Агафо́ник, Агафо́ника, болг. Агато́ник, стсл. Агаөоnикъ, Агатоnикъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Агаөонікъ «бл(а)гопобѣдный» (1627)
Агафо́ника
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Агато́ник болгарська
чоловіче грецька
Агафо́ник російська
Агафо́ника українська
ἀγαϑός «добрий, хороший» ?
νίκη «перемога» ?
νῑκάω «перемагаю» ?
Агаөоnикъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України