ПАМ'ЯТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
па́м'ять
псл. pamętь ‹ *pamьn̥tь «пам’ять», пов’язане чергуванням голосних із mьněti «думати»;
споріднене з лит. [mintìs] «загадка», atmintìs «пам’ять», ст. mintìs «думка, ідея», лат. mēns, род. в. mеntіs «розум, здоровий глузд», гот. gamunds «пам’ять», двн. gimunt «тс.», ав. maiti- «думка», дінд. mаtíḥ (mátіḥ) «думка, погляд, намір»;
іє. *men-ti-, *mn̥-ti- «розум, думка»;
р. па́мять «пам’ять», бр. па́мяць, др. память «тс.; спогад, повість, запис, грамота; заупокійна служба», п. pamięć «пам’ять», ч. pamět, слц. pamät’, болг. м. па́мет «тс.», схв. па̏мēт «розум», слн. pámet «пам’ять, розум», стсл. памѧть «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́м'ятний
безпа́м'ятство
безпа́м'яття
«тс.»
безпа́м'ять
«безпам’ятство»
безпа́м'ятько
«людина, що має погану пам’ять»
впа́м'ятку
«пам’ятається, не забувається»
запам'ята́ти
запа́м'яток
«пам’ятник»
запам'я́ть
«на пам’ять, на згадку»
напа́м'ять
невпа́м'ятку́
«не пам’ятається, не пригадується»
непа́м'ять
обезпам'я́тіти
«втратити пам’ять»
опам'ята́ти
«вивести кого-небудь із стану непритомності, забуття»
опам'ята́тися
опам'ятува́ти
«тс.»
пам'ята́ти
па́м'ятка
пам'ятки́й
«пам’ятливий»
пам'ятко́вий
пам'ятли́вий
па́м'ятний
па́м'ятник
па́м'ятниця
«побиття на спомин»
па́м'яток
пам'ятува́ти
«пам’ятати»
пам'яту́нок
«видимий знак»
пам'яту́х
«очевидець; той, хто пам’ятає про щось»
пам'яту́щий
«який має добру пам’ять»
па́мка
«пам’ять»
па́мок
«тс.»
пропа́м'ятний
«пам’ятний»
пропа́м'ятни́к
«альбом і твір, присвячений пам’яті кого-небудь»
спам'ята́ти
«пам’ятати, заспокоїти»
спам'я́тувати
«тс.»
спамнята́ти(ся)
«привести (прийти) до розуму, стримати(ся); заспокоїти(ся)»
упа́м'ятку́
«пам’ятається, не забувається»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maiti- «думка» | авестійська |
| па́мяць | білоруська |
| па́мет «тс.» | болгарська |
| gamunds «пам’ять» | готська |
| gimunt «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mаtíḥ «думка, погляд, намір» (mátіḥ) | давньоіндійська |
| память «тс.; спогад, повість, запис, грамота; заупокійна служба» | давньоруська |
| *mn̥-ti- «розум, думка» | індоєвропейська |
| *mn̥-ti- | індоєвропейська |
| mēns | латинська |
| mintìs «загадка» | литовська |
| atmintìs «пам’ять» | литовська |
| mintìs «думка, ідея» | литовська |
| па́мет «тс.» | македонська |
| pamięć «пам’ять» | польська |
| pamętь «пам’ять» | праслов’янська |
| па́мять «пам’ять» | російська |
| па̏мēт «розум» | сербохорватська |
| pamät' | словацька |
| pámet «пам’ять, розум» | словенська |
| памѧть «тс.» | старослов’янська |
| pamět | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України