В'ЯНУЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *(s)uendh-;

псл. *vędnǫti;

споріднене з дінд. vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»;

р. вя́нуть, бр. вя́нуць, др. вя́нути, п. więdnąć, ч. vadnouti, слц. vadnut’ вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [ве́на, вя́на], м. вене, схв. вȅнути, слн. véniţi, стсл. оувѧдати, оувѧѫдати;

псл. vedrъ;

мабуть, споріднене з двн. wetar «погода», нвн. Wétter, англ, weather «тс.»;

існує також думка про зв’язок слов’янських форм з коренем *(s)vęd- «сушити, сушитися», укр. в’я́нути і про походження германських форм від слов’янських (Machek ESJČ 681), як і протилежна думка про запозичення слов’янських форм з прагерманської мови (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 56–58);

р. вёдро «сонячна погода», др. ведро, п. wiodro, wiądro, ч. vedro, вл. wjedro, нл. wjadro, болг. м. ве́дро, схв. вȅдро, слн. vedrô, стсл, ведръ «ясний», ведро «ясно»;

непереконливе припущення (Machek Slavia 18, 73) про походження одр від *vodrъ «сушарня», нібито пов’язаного з ǫditi, vędnǫti, vedro, спорідненими з укр. ве́дро, в’я́нути;

при цьому розвиток семантики слова залишається нез’ясованим;

псл. odrъ, можливо, споріднене з *dervo, drъva як форма з початковим значенням «настил нав-круги дерева» (Ильинский ЖМНП 1904, квітень, 382);

може бути також спорідненим з дангл. eodor «загорода, тин, житло», дісл. jaðarr, joðurr «край», двн. etar, свн. etter «паркан, край, обгороджене поле», гр. ὄστριμον «стійло, хлів», в основі яких лежить іє. *edh- «городити; частокіл» (Holthausen AeWb. 91; Bezzenberger BB 27, 144; Uhlenbeck PBrB 26, 295; Meringer IF 18, 256–257; Torp 24; Pedersen Kelt. Gr. I 178; Jóhannesson 54);

існує думка про зв’язок слова з деру́, дра́ти (Jagić AfSlPh 24, 581; Соболевский ЖМНП 1904, березень, 180; 1914, серпень, 365; Брандт РФВ 23, 95);

р. одр «ліжко, ложе, постіль; піл; поміст (западня) у лісі на ведмедя», [одёр] «тс.», [одри́на] «хлів, сінник», [о́дрина] «спальня», бр. [адры́на] «сінник», [адзёр] «пристосування, на якому сушать вику, горох», др. одръ «ліжко, постіль; лавка; спальня», одрина «хлів (?), сінник (?); хата», п. odryna «приміщення для сіна», ч. odr «стовп, остов; альтанка», [vodr] «горище в повітці», слц. vodôr «клуня», болг. о́дър «поміст, ложе; віконниця», м. одар «дерев’яна лежанка», схв. о̀дар «ложе, поміст», слн. óder «настил, сінник», стсл. одръ «ложе, постіль; труна»;

результат видозміни деетимологізованої форми *свяднути, пов’язаної як запозичення чи як успадкована з праслов’янського періоду паралель з п. swędzić «виділяти кіптяву, чадити», спорідненим зі стсл. присвѧнѫти «присмалити», присмѫдити «висушити, пров’ялити», схв. заст. свуд «чад», сму́дити «обпалювати», ч. smoud «чад, кіптява», двн. swēdan «палити», а також з п. więdnąć «в’янути», wędzić «коптити» (м’ясо), укр. в’я́нути, ву́ди́ти «коптити»;

очевидно, давнє утворення, пов’язане зі [свялíти] «свербіти», в’янути, [свягну́ти] «висихати, засихати» (див.);

псл. [*čavęděti], префіксальне утворення, складене з експресивного префікса ča-/če-, що виступає, зокрема, в чамрі́ти і чехарда́, та кореня vęd-, наявного в псл. vędnǫti, укр. в’я́нути;