БУЛЬ-БУЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
буль (вигук, що імітує звук виливання рідини з вузького отвору)
псл. *bul(j)-, bъl-, звуконаслідувальне утворення, мабуть, споріднене з *bьl-k-, *ble-k-, до яких зводяться белькота́ти, блекота́ти, бле́кіт тощо, і *bьl-t-, *bъl-t-, з якими пов’язані бо́вта́ти, бовть;
менш імовірне припущення про зв’язок з бурли́ти, бу́рити, бу́ркати (Лопатин ЭИРЯ II 144);
р. буль, бульк, бу́лькать, бр. бу́лькаць, п. bul-bul, bulkotać, ч. blkotati «булькати» (про струмок тощо), болг. бълбу́кам «дзюрчати, шуміти», бълбо́ля «тс.; бурмотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буль-буль
бульбо́н
«вир»
бульбу́лькати
«з шумом виливатися з вузького отвору; випускати бульки»
бульк
«тс.; імітація звуку падіння у воду»
бу́лькати
«тс.; [бити джерелом, клекотати, бурлити, пузиритися ВеЛ]»
бу́лькет
«джерело»
бу́лькіт
«[тс. тж]; клекотання»
бу́лькот
«тс.»
булькоті́ти
«тс.; квоктати (про індика)»
булькотне́ча
«переливання з шумом, бурчання»
бульча́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́лькаць | білоруська |
| бълбу́кам «дзюрчати, шуміти» | болгарська |
| bul-bul | польська |
| bulkotać | польська |
| *bul(j)- | праслов’янська |
| буль | російська |
| бульк | українська |
| бу́лькать | українська |
| бълбо́ля «тс.; бурмотіти» | українська |
| blkotati «булькати» (про струмок тощо) | чеська |
| bъl- | ? |
| *bьl-k- | ? |
| *ble-k- | ? |
| белькота́ти | ? |
| блекота́ти | ? |
| бле́кіт | ? |
| *bьl-t- | ? |
| *bъl-t- | ? |
| бо́вта́ти | ? |
| бовть | ? |
| бурли́ти | ? |
| бу́рити | ? |
| бу́ркати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України