АБСУРД — ЕТИМОЛОГІЯ
абсу́рд
то єсть розуменья некгречные (1598);
запозичення з латинської (пізніше з французької) мови;
фр. absurde «безглуздя, абсурд» походить від лат. absurdus «недоброзвучний, безглуздий», утвореного з префікса ab- «від-» і прикметника surdus «глухий», мабуть, пов’язаного з лат. susurrus «шипіння, шепіт», спорідненим з дінд. svárati «звучить», стсл. свирати «свистіти», р. свире́ль «сопілка»;
р. бр. болг. абсу́рд, п. вл. absurd, ч. слц. absurdum, м. апсурд, схв. àпсурд, слн. absúrd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
абсу́рдний
апсоурда
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абсу́рд | білоруська |
| абсу́рд | болгарська |
| absurd | верхньолужицька |
| svárati «звучить» | давньоіндійська |
| absurdus «недоброзвучний, безглуздий» | латинська |
| ab- «від-» | латинська |
| surdus «глухий» | латинська |
| susurrus «шипіння, шепіт» | латинська |
| апсурд | македонська |
| absurd | польська |
| свире́ль «сопілка» | російська |
| абсу́рд | російська |
| àпсурд | сербохорватська |
| absurdum | словацька |
| absúrd | словенська |
| absurde «безглуздя, абсурд» | французька |
| absurdum | чеська |
| свирати «свистіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України