ШИЯ — ТЛУМАЧЕННЯ

ШИ́Я

Частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Приклади
  • Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях. (М. Коцюбинський)
  • Лейтенант, помітно посоліднішав. Шию тримав рівно, хрящуватий кадик туго випинався з-під коміра. (О. Гончар)
  • Голова .. сполучена в ящірки з тулубом за допомогою шиї. (з навч. літ.)
  • * Образно. Коли тіні поволі гусли, спокійна затока надівала на шию разок дорогого намиста – неаполітанських вогнів. (М. Коцюбинський)
  • * У порівн. Розлилась Рось рукавами й рукавцями.., то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій легкій, як пух, піні. (І. Нечуй-Левицький)
розм. Вузька частина якогось предмета, споруди і т. ін. Приклади
  • Кайдаш підвів очі і глянув на комин, на шию коло комина, під шиєю була дірка на піч. (І. Нечуй-Левицький)
  • Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. (А. Свидницький)
  • Складається [ліра] з таких основних частин: корпусу з додатком (“шиєю”), кілків для натягування струн, клавіатури з кришкою, коробки з дерев'яним коліщам та підгрифа. (з наук. літ.)
  • Обабіч вулиці величезні крани повертали свої довгі, витягнуті шиї, підіймаючи вгору і опускаючи на високі поверхи штабелі дощок, контейнери цегли, залізні балки, готові рами вікон. (В. Собко)

Джерело:
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.


Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.