УДАВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

УДАВА́ТИ

кого, якого. Поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою. Приклади
  • І не втікав я, і, як вона [жінка] кликала, не вдавав глухого, а побрався собі спокійненько. (Марко Вовчок)
  • – Знаю я вас, як захворіли! Удаєте тілько з себе хворого, – каже Пищимуха. (Панас Мирний)
  • Вони оба: і Володко, і Гринько, якби могли, то втопили б мене в ложці води. Я їх так само! Але поки що вдаємо приятелів. (Л. Мартович)
  • Я не впирався, але, йдучи, почав удавати престарезного діда, який гнувся до землі, і робив це так смішно, що мої глядачі, дивлячись мені вслід, голосно реготали. (Л. Смілянський)
  • В ресторані [лікар з дружиною] замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти тут у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив. Обоє вдають щасливих і безтурботних. (Іван Ле)
  • Сама вона удала з себе дуже здивовану. (Грицько Григоренко)
  • Недоліток зовсім іще був Ігнат удовиченко, тілько що батьківський зріст і хода, і якась повага в очах, бо сказано – господар на своїй батьківщині, – от його що ніби дорослим паробком удавало. (П. Куліш)
із спол. що, ніби і т. ін.; рідко без дод. Робити вигляд, прикидатися (звичайно в якійсь дії). Приклади
  • Упала [Одарка], а вони регочуться. – Удає, – кажуть, – удає! (Марко Вовчок)
  • Так смішно почав удавати, ніби й він плаче, що вона мусила засміятись, а далі й зовсім розвеселилась. (Леся Українка)
  • Лежала [Гаїнка], зціпивши зуби, і мовчала. Удавала, немов спить. (Б. Грінченко)
  • [Герасим:] А щоб було тобі зручніше поводиться, то ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця... (І. Карпенко-Карий)
  • Гуро удав, що він дуже незадоволений з такої пропозиції. (В. Владко)
що. Наслідувати, копіювати (голос, рухи, міміку і т. ін.). Приклади
  • – Іва!.. мо-ой! – гукали на Івана од хати, але він того не слухав, збирав малини .. або пищав у травинку, намагаючись вдавати голоси птахів та всі ті звуки, що чув у лісі. (М. Коцюбинський)
  • Безтурботно подививсь [Преображенський] у вікно, постукав об стіл пальцями, удаючи барабанну трель маршу, і встав з-за столу. (Іван Ле)
  • Валерій так вправно й достеменно вдав манеру та інтонації Павла Григоровича, що всі мимохіть усміхнулись. (О. Ільченко)
  • – Здається, ніякий маляр не вдав би такого любого рум'янцю на людськім тілі, як тут природа намалювала на щоках груші! (І. Нечуй-Левицький)
  • І щонайпишнішії дами з придворних Вдавали на сцені субреток моторних, Щоб слави і втіхи зажить. (Леся Українка)
  • Кропивницький .. мав чудовий голос і смішив нас надзвичайно, коли розкудовчить було волосся, надме щоки й почне вдавати Шельменка. (з мемуарної літ.)
тільки док., розм. Добре зробити, змайструвати, виготовити і т. ін. що-небудь. Приклади
  • “А сила йде, і спина гнеться, репаються руки, і гине хист... Уже б тепер не вдав різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося...”. (Леся Українка)
  • Три літа гуртом – З волами, з машинами й так, самотужки – Грабарювало старе й мале .. Зате ж озеро славне яке вдали! Води – як у морі! (І. Вирган)
  • Гарно вмів грати Олекса. І так якось по-особливому грав, що от багато вміють хлопців і собі на флоярі, а ніхто так не вдасть. (Г. Хоткевич)
  • – Та я собі зложу [скриньку], – говорю я, а сам аж тремчу, що не вдам. (І. Франко)
  • Чи вдасть любити так пана Славка панночка молода, .. що потребує ще сама проводу й опіки, то за це не можу ручити. (Л. Мартович)
  • – Вмієш хліб пекти? – Вмію, але... з питльованої муки; з разової не знаю, чи вдам. Давно не пекла, – відповіла несміливо Касандра. (О. Кобилянська)
  • – То як кладеш у поруку ціле своє маєство [маєтність], – то який тобі сміх? То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький)

УДА́ВАНО

Присл. до уда́ваний. Приклади
  • – Ти вже заручена з ним? – питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом. (Ірина Вільде)
  • Від уваги Жолкєвського не приховалася удавано молодеча моторність його давнього друга, Яна Замойського. (Іван Ле)
  • Марко презирливо глянув на ворога і пустився йти далі. Але Тодосько вдарив його рукою по плечах і зареготався удавано: – Га-га-га-га! (П. Козланюк)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.