ТУПАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ТУ́ПАТИ

Бити ногою (ногами) об підлогу, землю. Приклади
  • Тупає [Лісовик] зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка. (Леся Українка)
  • Орлик сердито заржав, ще й тупав копитом у землю. (П. Тичина)
  • Саранчук змерз уже так, що став на снігу чобітьми тупати. (А. Головко)
  • Було чути, як він старанно обтрушував сніг, тупаючи валянками. (С. Журахович)
  • Танцював він, втягши голову в плечі, тупав ногою на одному місці або дригав то назад, то вперед, бажаючи, очевидно, насмішити. (Григорій Тютюнник)
  • Вимальовували його думки розгніваного Василя Семеновича, котрий тупає на його, Ларченка, ногами за те, що “допустив” бунт... (Панас Мирний)
Стукати ногами під час ходіння, бігу і т. ін. Приклади
  • Ніхто не грюкав так дверима, не тупав черевиками, як Горбенко. (Я. Гримайло)
  • Блакитні, білі й червоні майки колом заповнюють стрільбище. Миготять труси, і десятки голих ніг глухо тупають дерев'яним помостом. (О. Донченко)
розм. Іти, ходити взагалі. Приклади
  • Я хоч вже і притомилася, та не признаюся, – тупаю... (Марко Вовчок)
  • І от Лисиче. Йду я пішки. Огні заводу простяглись. Це тут мої маленькі ніжки по рейках тупали колись. (В. Сосюра)
  • Каленик тупав на місці, кривив сердито рот. (М. Коцюбинський)
  • – Як день, як ніч, – раз у раз тупаю та працюю. (Ганна Барвінок)
  • Невсипуща з неї хазяйка була; цілісінький вона день було тупає – порається коло господи. (Марко Вовчок)
коло (біля) кого – чого, розм. Доглядати кого-, що-небудь. Приклади
  • – Таке мале дівча, мов той стручок перцю неспілий, а мусить змалку тупати коло скотини... (Г. Косинка)

ТУ́ПАЛО

Той (та), хто тупає.

Джерело:
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.


Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.