ТУГИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ

ТУГИ́Й

Дуже натягнений або стягнений. Приклади
  • Поряд із луком тугим лежав сагайдак там. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
  • Небо, хвилини і хвилі вітер, вітрило туге... Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (В. Сосюра)
  • Спрожогу він [ведмідь] необережно торкнувся приманки. Враз кілька мотузків оперезали його і зашморгнули в тугі петлі. (М. Трублаїні)
  • Яків ліниво вніс з сіней холодного, тугого око-лота. (М. Коцюбинський)
  • – Но!!! Та все це марно. Зрушити не в силі Коника ні крики, ні тугий батіг. (С. Олійник)
  • Лице засмагле І туга коса, На ній хустинка біла повиса... (Я. Шпорта)
  • В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він перебув тут вік свій нелегкий Над статистичним ділом невеселим. (М. Рильський)
  • А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу. Але ж бо дочка партизана Й сама не лишалась в боргу. (В. Бичко)
Щільно заповнений, набитий або добре наповнений, надутий. Приклади
  • Мотря з пазухи виймає тугий вузлик, зубами розв'язує його і витрушує в дідову шапку своє срібло і мідь. (М. Стельмах)
  • Помахуючи тугим портфеликом з книжками, Марійка Поліщук вийшла на вулицю. (О. Донченко)
  • А щедра осінь в кожний двір завозить Валки возів з тугими лантухами. (І. Вирган)
  • На кленах і каштанах стали тугими смолисті бруньки – от ще трохи пригріє сонечко, і вирветься з них на світ нестримне зелене листя. (В. Собко)
  • Вузлаті гілки груші одним краєм повисають над городом, а другим над клунею, і в тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують до дровітні невеликі тугі плоди. (М. Стельмах)
  • Прокіп обіймав оком Гафійку. Туга, здорова, чиста – вона світилась на сонці, як добра рілля, як повний колос. (М. Коцюбинський)
  • Він [кінь] був маленький, незавидний, але на диво тугий і, видно, невтомний. (О. Гончар)
  • Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками. (Григорій Тютюнник)
  • – Отаким нам треба бути, – стисне й покаже [Артем] тугий, як вилитий, ковальський кулак. (А. Головко)
  • Шмалько, мов тур, наліг на неї своїм тугим плечем, і хвіртка з гуркотом полетіла на землю. (С. Добровольський)
Який важко піддається стисненню, розтяганню, повертанню тощо. Приклади
  • Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • [Кривцова:] Скільки не пробували відкрити [флакон], не піддається. Пробка надто вже туга. (І. Кочерга)
  • Тугий ріст.
перен. Який важко піддається будь-якому впливу, умовлянню і т. ін.; який не має схильності до чогось, важкий у стосунках. Приклади
  • – Покорись йому, серце! .. Він, правда, трохи якийсь цупкий, тугий! Але до всього можна звикнуть. (І. Нечуй-Левицький)
  • Шрам сів кінець стола, підпер руками сиву голову і гірко заплакав. Усі засмутились. Здивовався [здивувався] гетьман. Знав він Шрамову тугу натуру. (П. Куліш)
  • На що Скиба Іван – тугий до людей, а й його прихилив [Гармаш] до себе за один вечір. (А. Головко)
  • – Швець, який навчав мене, правда, був добрий, славився на все місто. На науку, правда, тугий був. У рік більше, як одної операції не навчав .. З норовом був дід. (Ю. Збанацький)
перен. Міцний, сильний у своєму русі. Приклади
  • Ще мить – і вибух, десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (В. Козаченко)
  • Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки – ще більше підставила плечі під тугі струмені. (Ірина Вільде)
  • Марта, накриваючи землю спідницею, присідає біля вим'ястої Калини, і тугі струмочки то дзвінко б'ються в клепки дійниці, то глухо спінюють надоєне молоко. (М. Стельмах)
  • Таня стояла біля самої кабіни, їй в обличчя бив тугий, весняний вітер. (І. Рябокляч)
перен., розм. Який важко дається, добувається; недостатній, поганий. Приклади
  • Трудне життя, як не крутись... А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого: тугі заробітки. (А. Головко)

ТУ́ГА

Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Приклади
  • Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги. (П. Куліш)
  • Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. (Панас Мирний)
  • Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою. (З. Тулуб)
  • Безліч не спала ночей мати у тузі за сином. (М. Терещенко)
  • Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі. (І. Франко)
  • Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі. (М. Рильський)
  • Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах. (А. Головко)
  • Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдові .. з очима, повними туги. (О. Гончар)
  • Григір відвів убік налиті тугою очі. (Григорій Тютюнник)

Джерело:
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.


Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.