СПОНУКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
СПОНУКА́ТИ
Викликати у кого-небудь бажання робити що-небудь; змушувати, схиляти, заохочувати до якоїсь дії, певного вчинку.
Приклади
- – Я почав занедбувати науки, і ніякі кари, ніякі грозьби, ані лайки не могли м'я [мене] спонукати до ліпших поступів. (І. Франко)
- Він спонукав людей вчитися ходити в школу для дорослих. (Д. Бедзик)
- Ясногорській здавалось, що всюди він тут продовжує жити. Продовжує спонукати й підтримувати, дозволяти й забороняти, діяльно втручається повсякчас в життя своїх бійців. (О. Гончар)
- Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів. (Ю. Яновський)
- – Цікавий чолов'яга був той Річинський, – подумав Орест Білинський, замислившись над тим, що саме могло спонукати його оженитись з такою парафіяночкою, як Олена Ладиків. (Ірина Вільде)
- Тільки рухом ніг немовби спонукав спітнілого сивого коня набавити ходи. (Іван Ле)
- Мова учительки спонукувала мене пильніше зазнайомлятися [зазнайомлюватися] з творами наших митців слова. (Уляна Кравченко)
- Ображене самолюбство спонукувало нізащо не поступатись перед цією слабою жінкою, яку він колись знав. (І. Цюпа)
- Бжеського можна спонукнути на певні вчинки, тільки зачепивши його самолюбство. (З. Тулуб)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
СПОНУ́КАТИ
Див. спонука́ти.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.