ПОНУРА — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОНУ́РА

Похмура, мовчазна людина. Приклади
  • За сими йшли [у пеклі] святі понури, Що не дивились і на світ. (І. Котляревський)

ПОНУ́РИЙ

З опущеною головою, поглядом; похилений. Приклади
  • Хто ж то тії люде, Що понурі ходять, На високії будинки і очей не зводять? (П. Куліш)
  • Пішов [Микола] тією стежкою, якою гуляв не раз з дівчиною, пішов понурий, задивлений у землю, немов відшукуючи на ній загублений спокій. (В. Гжицький)
  • * Образно. Що ж пак тепер, серед простору – воленьки, Сумно манячиш ти [молодість], мовби приборкана, Бродиш самотно, шукаючи доленьки, Хора, підтята, понура, ухоркана? (П. Грабовський)
Сумний, зажурений. Приклади
  • Зроду бравий запорожець Ні сльозинки не пролив; А тепер стоїть понурий – Вид його затуманів. (Я. Щоголів)
  • Охрім сидів, скулений, накритий мішком, і нагадував монаха, якого витурили з монастиря за п'янку, – таке було в нього страдницьке обличчя і понурі очі. (Григорій Тютюнник)
  • Привіз [батько] нам усім нові кожушанки. Дає Катрі – яке понуре його обличчя було і як трусилася рука даючи! (Марко Вовчок)
  • Постановив Кирило Тур на вікні каганчик, а сам зблизивсь до понурого в'язня. Той дивиться на його мовчки. (П. Куліш)
  • Петро Мартинчук, скутий з якимсь уже немолодим, понурим селянином, помітив Бронка і поманив вільною рукою до себе. (Ірина Вільде)
  • Понура шляхта, мов хорти, За двері вийшла. (Т. Шевченко)
  • Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали. (Григорій Тютюнник)
Невеселий, гнітючий. Приклади
  • [Юда (з понурим жартом):] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках. Ти ж думав, як? (Леся Українка)
  • Часом розповідав мені Сидір і казки, але завсіди якісь смішні, веселі, – а ніколи не говорив таких страшних та понурих, як мені звичайно говорено дома. (І. Франко)
  • Понура мовчанка залягла над товариством. (І. Франко)
  • Безнадійність Сумна, понура обгорне його. (Леся Українка)
Позбавлений яскравих барв, темний, непривабливий. Приклади
  • Як підійшла [Левантина] до цього, вночі такого понурого лісу, – обняв її страх. (Б. Грінченко)
  • Понурі стіни і склепіння Злорадо пнуться наді мною. (І. Франко)
  • Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси. (Леся Українка)
  • Не світе вже промінь ясний. Тепер йому гріти несила: Приходе понура зима. (Б. Грінченко)
  • Літо непомітно згасало й надходила понура осінь. (П. Козланюк)
  • День був понурий, зимний, і падав дощ. (О. Кобилянська)

ПОНУ́РО

Присл. до пону́рий. Приклади
  • Полонені брели мовчки, понуро. (О. Гончар)
  • – Мені нема в чому признаватися, – понуро відповідає Роман, а його обличчя береться темними тінями. (М. Стельмах)
  • Темні скелі виглядали понуро. (М. Коцюбинський)
  • Обід пройшов понуро.

ПОНУ́Р

Водонепроникні покриття, які укладають на дно водоймища перед греблею.

ПОНУ́РИ

Див. пону́р.

Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.