МОВИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МО́ВИТИ влю, виш; мн. мо́влять; недок. і док., що і без прям. дод.

Висловлювати вголос свої думки; говорити, казати (у 1 знач.). Приклади

– Ой ви, діти – квіти наші! Наварю вам горщик каші. Поїсте ви до смаку, – Мовить баба у кутку. (Л. Глібов)
Останні слова Бульба вже мовив під тупіт і гуркітню поляків, які щільно підступили до табору. (О. Довженко)
– Я зважився відступити на один крок від документальної точності й зараз караю себе. Мовлю про останній спогад Загажного – з військового життя. (В. Дрозд)
І тихо мовив [Іосиф:] Де ти в бога Загаялась, моя небого? (Т. Шевченко)
– Це вже Степанидка заснула, – мовив нарешті аж за селом Швачка. (Г. Косинка)
Пан як дізнався про це, так гірше звірюки став, хлопця в солдати віддає, а мене, батька, що слово посмів мовити вголос, просити осмілився, – в батоги. (Б. Левін)

Передавати інформацію для масової аудиторії по радіо й телебаченню. Приклади

Цифрові технології дають змогу мовити на одній частоті одразу кільком радіостанціям, тоді як в аналоговому ефірі на одній частоті мовить один мовник. (з газ.)

порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних підрядних речень і зворотів; близький за знач. до спол. наче, неначе. Приклади

А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі. (Т. Шевченко)
Весело дзвякнув дзвінок у норі, мов радий розігнати застиглу круг його [нього] гнітючу тишу. (В. Винниченко)
Ягідка гойдалась на тоненькій ниточці, мов справжня сережка, а зверху її прикривала, як парасолька, блідо-червона гранчаста шкірка. (О. Донченко)
Слова правди горіли у темряві, мов огнища в холодну довгу ніч. (О. Довженко)
Із вагонів посипалися люди, мов картопля із продертого мішка. (П. Панч)
Спека стала жовтою та жирною, мов гаряча лікувальна багнюка, а тіні від того стали ще більше скидатися на темні отвори. (Любко Дереш)

з'ясувальний. Уживається для приєднання підрядних з'ясувальних речень; близький за знач. до спол. що. Приклади

Сонечко крізь густу листву лип пробивається і опадає золотими плямами на траву – здається, мов хто розіслав зелений килим з жовтогарячими квітками. (Панас Мирний)
Їй здавалося, мов того Романа, що так негарно займав її спершу, вже й не було. (Б. Грінченко)
Уявлялося, мов сидить після весілля за столом і розмовляє з чоловіком, дивлячись йому в очі. (Г. Пагутяк)
Всім здавалось, Мов перед ними красувалась Венерина голубка біла. (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра)

част. власне мод. Уживається для вираження сумніву, непевності в достовірності висловлюваного. Приклади

Галя мов не чула.., як стала коло груби, так і стояла. (Панас Мирний)
Ніна мов аж тепер побачила Юрка: розбишакуваті очі її оббігли його з ніг аж до маківки. (А. Дімаров)

вставн. сл., розм. Уживається для виділення слів, які передають чужу мову або чужі думки. Приклади

Була і пасіка у них... Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! (Л. Глібов)
– Ну-с! – вмить повернувся він [Гаркун] до мене з таким виразом, що, мов, жарти жартами, а діло ділом. (В. Винниченко)
Він сяде в човен і навстріч полине Крізь ночі тьму і вітру тьму густу, Щоб слух не йшов, що, мов, Матвій Долина Варив десь юшку, був не на посту! (А. Малишко)

Уживається для виділення слів, які, за порадою того, хто говорить, має сказати хтось інший. Приклади

[Палажка:] Можна йому й одказати: бачили, мов, очі, що купували! (Панас Мирний)
– Тобi ж тут жалiться можна в суд: нас, мов, два брати, город батькiв, а владiєм [володіємо] нерiвно ним. (А. Тесленко)