ЛЮБКО — ТЛУМАЧЕННЯ

ЛЮБКО́ а́, ч., розм.

Коханий хлопець або чоловік. Приклади
  • На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком. (І. Франко)
  • Шукала би [Славка] свого любка цілими роками, терпіла би невигоду, .. щоби, його відшукавши, могла сказати йому в очі, що його ненавидить. (Л. Мартович)
  • Коханням п'яне йде дівча стрічати любка. (Уляна Кравченко)
  • – Ну гаразд, іди вже, рятуй свого любка, та гляди, не води його сюди більше. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

ЛЮ́БКА и, ж., розм.

Кохана дівчина або жінка. Приклади
  • Впадаю коло любки: “Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!”. (Марко Вовчок)
  • Зрадила ж Хому його любка, дівчина, до якої ходив він. (В. Винниченко)
  • Ніколи не смакували йому ніякі потрави так пишно, як той скромний харч, який їв з любкою раненьким ранком на березі моря на сходах мармурових. (О. Назарук)
  • Протри свої баньки й придивися. Це ж я, твоя любка Соломія. (В. Чемерис)
  • Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці – землі. (Н. Кобринська)
Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком; коханка (у 1 знач.). Приклади
  • Коген, Еф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена – цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля. (М. Коцюбинський)
  • Хіба прийдеться утікати, не виставлюсь на людський посміх, не гомонітиме село за мною: це чоловік опришкової любки! (Б.-І. Антонич)
  • – Та ні, – ковтнув із чарки Кароль, – казав [Гой] чітко.., тут його любка кельнеркою. (В. Кожелянко)
  • Дехто наспівував куплети про кардиналову любку пані Д'Егійон (його племінницю пані де Комбале). (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)
Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки. Приклади
  • [Сотник:] Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя любко, погуляй собі тихенько та заквітчайся. (Т. Шевченко)
  • – А я би вам, любко, таки радила на службу, .. у нашого професора нема наймички. (Л. Мартович)
  • Я опришок і вільний птах. Облиш заходи, голубко! Розійдемось, моя любко, не зловиш птаха, дарма! (Б.-І. Антонич)
  • – Так що ти поквиталася зі мною, моя любко. Бо ти жінка, і ти мудріша. (М. Матіос)

ЛЮ́БКА и, ж.

Трав'яниста рослина родини зозулинцевих із цілісними, овальними бульбами та струнким стеблом заввишки 25–60 см. Приклади
  • [Оленка:] А квiти ж мають по кiлька назв. Є така квiтка. Любка дволиста, а ще вона називається .. нiчна фiалка. (О. Коломієць)
  • Це справді золота рослина – “любка”. Люди які тільки гроші не платять за ліки заморські, а вона, “любка”, під ногами. (Ю. Логвин)
  • Молоде коріння любки використовують у медицині. (з наук.-попул. літ.)

Джерело:
Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)


Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.